Ухвала суду № 40369248, 08.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/4636/13-ц Головуючий у 1-й інст. Моголівець І.А.

Категорія 27 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

за участю секретаря Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення та зняття з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що 06.09.2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно якого останній отримав кредит в сумі 202000,00 грн. зі сплатою 14,04% на рік та кінцевим терміном повернення 05.09.2017 року. В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором, між сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачем в іпотеку надано будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку. У зв"язку з порушеннями зобов"язань відповідачем, станом на 06.06.2013 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 584953,61 грн. Просив звернути стягнення на вказаний будинок та земельну ділянку, шляхом продажу предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу та інш., виселити відповідача та зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом не з»ясовано, чи належить йому право власності на спірний будинок, чи зареєстровані у ньому інші члени сім»ї, чи погашався ним кредит. Не враховано поважність причини відсутності його в судовому засіданні, безпідставно допущено заочний розгляд справи, не вирішено питання про надання йому житла та безпідставно знято з реєстрації.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.09.2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно якого останній отримав кредит в сумі 202000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% на рік та кінцевим терміном повернення 05.09.2017 року (а.с. 12-14).

В забезпечення виконання зобов"язань, між сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачем в іпотеку передано будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку (а.с. 15-17).

На момент укладення вказаного договору, власником іпотечного майна був відповідач.

Оскільки суду не надано доказів того, що власник будинку та земельної ділянки змінився, посилання апелянта на те, що суд не перевірив, чи є відповідач його власником, є безпідставним.

У зв"язку з порушеннями зобов"язань відповідачем, станом на 06.06.2013 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 584953,61 грн. (а.с. 7-8).

Вказана заборгованість відповідачем не оспорюється, а тому підстав для встановлення обставин оплати боржником заборгованості за кредитом, у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України, немає.

Згідно з положеннями ст. 33 Закону України «Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин. висновок суду першої інстанції про обгрунтованість вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, є правильним.

Стаття 39 вказаного Закону передбачає, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Поскільки рішення про виселення постановлювалося судом лише щодо апелянта, наявність реєстрації у інших осіб за адресою спірного будинку, на його правильність не впливає.

Посилання апелянта на те, що судом не вирішено питання про надання йому іншого житла, не грунтується на законі, поскільки ч.3 ст. 109 ЖК України (на яку посилається позивач) не передбачає надання іншого жилого приміщення особам, які виселяються у зв»язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, а частина 4 вказаної статті стосується лише випадків виселення з жилих приміщень, що були придбані ними за рахунок кредиту та передбачає надання такого житла лише за умови його наявності.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.

За таких обставин, посилання апелянта не необгрунтованість вимог позивача про зняття його з реєстрації, є надуманим.

Відсутність відповідача в судовому засіданні та порушення порядку заочного розгляду справи, самі по собі на правильність рішення не випливають, а тому не є підставами для скасування рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставі ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді