Постанова № 40369042, 02.09.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 р. Справа № 818/2229/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,

представника позивача - Бора І.В.,

представника відповідача - Патик А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - УПФУ в м. Сумах), звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС СМУЮ), в якому просить скасувати постанову державного виконавця від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження.

Свої вимоги мотивує тим, що 07.08.2014 року позивач отримав постанову державного виконавця від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення від 07.06.2013 року № 5696, виданого УПФУ в м. Сумах про стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. Державним виконавцем стягнуто на користь УПФУ в м. Сумах 170,00 грн. та закрито виконавче провадження в зв'язку зі сплатою заборгованості боржником. Однак кошти, сплачені боржником, зараховані в порядку календарної черговості на погашення заборгованості за 2011-2012 роки, тому сума штрафних санкцій по рішенню від 07.06.2013 року № 5696 залишилась несплаченою. В порушення п. 11 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України, державний виконавець не звертався до УПФУ в м. Сумах для підтвердження фактичної сплати боржником суми заборгованості, тому позивач вважає спірну постанову передчасною та помилковою, прийняту з порушенням чинного законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, в письмовому відзиві, поданому до суду зазначив, що в ході виконавчого провадження ВП № 40190589, боржником сплачено на користь ВДВС СМУЮ 170,00 грн. заборгованості, які в свою чергу перераховані на користь позивача згідно платіжних доручень від 27.06.2014 року № 7404 та від 29.07.2014 року № 9177. При цьому винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Посилання позивача на порушення державним виконавцем п. 11 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України відповідач вважає необґрунтованим, оскільки вказаний порядок визначає порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України у випадку самостійної сплати коштів боржником на рахунок Пенсійного фонду України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених в письмовому відзиві, в задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що постановою від 30.09.2013 року державним виконавцем ВДВС СМУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 40190589 про примусове виконання рішення УПФУ в м. Сумах від 07.06.2013 року № 5696 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. (а.с.16).

На підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 29.07.2014 року виконавче провадження ВП № 40190589 закінчено в зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі (а.с.22).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд вважає постанову від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження такою, що прийнята на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Із матеріалів справи вбачається, що кошти в розмірі 170,00 грн., згідно рішення від 07.06.2013 року № 5696, перераховані на рахунок УПФУ в м. Сумах платіжними дорученнями від 27.06.2014 року № 7404 (на суму 146,40 грн.) та від 29.07.2014 року № 9177 (на суму 23,60 грн.) (а.с.19, 20).

Таким чином, сума боргу, що підлягала стягненню в примусовому порядку, згідно рішення від 07.06.2013 року № 5696, сплачена боржником в повному обсязі.

Правових підстав для стягнення з боржника коштів в розмірі, більшому ніж зазначено у виконавчому документі, у державного виконавця не було.

Посилання позивача на порушення державним виконавцем Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 року № 3593/5, Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.12.2011 року № 39-1 суд вважає необґрунтованим.

Так, відповідно до п. 11 Порядку у разі самостійної сплати коштів боржником державний виконавець з'ясовує з органами Пенсійного фонду України відповідність платежу реквізитам виконавчого документа. Для цього державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після отримання розрахункових документів про сплату боргу звертається до органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів надати письмове підтвердження сплати відповідної суми боргу.

Таким чином, обов'язок державного виконавця щодо з'ясування відповідності платежу з органами Пенсійного фонду України виникає у разі самостійної сплати коштів боржником.

В даному випадку сума боргу стягнута з боржника в примусовому порядку, про що також свідчать копії розпоряджень № 40190589/58 та № 40190589/58, згідно яких крім основної суми боргу в розмірі 170,00 грн., з боржника стягнуто 17,00 грн. виконавчого збору та 48,76 грн. витрат на проведення виконавчих дій (а.с.17, 18).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги УПФУ в м. Сумах про скасування постанови державного виконавця від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2014 року ВП № 40190589 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2014 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек