Постанова № 40369033, 12.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 року №810/3612/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Управління ветеринарної медицини в м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування приписів,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач, Товариство) до Управління ветеринарної медицини в м. Хмельницькому (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування приписів №37 від 29.05.2014, №38 від 29.05.2014, №39 від 30.05.2014 та №40 від 30.05.2014 (далі - спірні приписи).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками проведених перевірок та спірними приписами, якими Товариству заборонено обіг необроблених харчових продуктів без відповідно оформлених ветеринарних документів, на підставі наступного.

Так, позивач зазначає, що Законом України від 09.04.2014 №1193-VІІ внесено низку змін в закони України, які регулюють питання необхідності отримання ветеринарних документів. Зокрема, частину 2 статті 2 Закону України «Про ветеринарну медицину» доповнено реченням «дія цього Закону не поширюється на харчові продукти тваринного походження для споживання людиною».

На думку позивача, оскільки вказаний Закон не поширює дію на продукти тваринного походження для споживання людиною, то отримувати ветеринарні документи на таку продукцію не потрібно. При цьому, не потрібні ветеринарні документи і на необроблені харчові продукти тваринного походження, адже дані продукти є продуктами тваринного походження для споживання людиною.

Заявою про доповнення підстав позову від 18.06.2014 позивач також послався на відсутність у органів ветеринарної медицини бланків ветеринарних документів.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову відповідач наполягає на законності та обґрунтованості спірних приписів, та звертає увагу на те, що на продукти тваринного походження для споживання людиною поширюється дія Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», пунктом 3 частини 1 статті 36 якого заборонено обіг необроблених харчових продуктів тваринного походження за відсутності відповідних ветеринарних документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №869386 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», код за ЄДРПОУ 32294926, зареєстроване як юридична особа 02.12.2002.

Судом встановлено, що 29 та 30 травня 2014 року посадовими особами Управління ветеринарної медицини в м. Хмельницькому проведені перевірки виконання вимог ветеринарного законодавства у магазинах «Сільпо» ТОВ «Фоззі-Фуд», які знаходяться у місті Хмельницькому за адресами: вул. Рибалко, 2а; вул. Шевченко, 34; пр. Миру, 46; Староконстянтинівське шосе, 6/1а.

За результатами вказаних перевірок винесено приписи №37 від 29.05.2014, №38 від 29.05.2014, №39 від 30.05.2014 та №40 від 30.05.2014, якими приписано забезпечити обіг необроблених харчових продуктів відповідно оформленими ветеринарними документами, із встановленням контролю до 12.06.2014.

Підставою для винесення вказаних приписів стало виявлення обігу необроблених харчових продуктів (печінка яловичина, печінка свиняча, нирки свіжі, серця, язики, рибна сировина с/м в асортименті, язик яловичий, ноги свині та інше, далі - Продукти), які поставляються з розподільного центру Товариства, без відповідних ветеринарних документів.

Листом Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області №22/6/2.3.-567 від 30.05.2014 позивачу повідомлено про необхідність відповідності продуктів вимогам Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», а саме пункту 3 частини 1 статті 36 цього Закону.

Не погоджуючись із спірними приписами, позивач звернувся до суду.

Позивачем до матеріалів справи додано копії низки виданих (виписаних) щодо Продуктів декларацій виробників, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчень про якість, експертних висновків, сертифікатів відповідності, ветеринарних сертифікатів на продукцію іноземного виробництва тощо.

На підтвердження доводів щодо відсутності бланків ветеринарних документів позивач надав копії листів, з яких вбачається, що з метою надання бланків ветеринарних свідоцтв та підтвердження відсутності відповідних бланків неодноразово звертався до органів ветеринарної медицини.

Так, з листів Управління ветеринарної медицини в Броварському районі №446 від 29.11.2013 та №631 від 03.12.2013 вбачається, що у даної служби були відсутні бланки ветеринарних свідоцтв форми №2 у зв'язку із затримкою фінансування.

Листом Головного управління ветеринарної медицини в Київській області №10-02-19/2442 від 16.12.2013 позивачеві повідомлено про виділення коштів на придбання бланків ветеринарних документів, а також про зобов'язання Управління ветеринарної медицини в Броварському районі забезпечити в повному обсязі видачею бланків ветеринарних документів суб'єктів господарювання.

На підтвердження доводів щодо відсутності встановленої чинним законодавством вимоги для отримання ветеринарних документів, саме на Продукцію щодо якої винесені спірні приписи, позивачем надано копію листа Управління ветеринарної медицини в Васильківському районі №74 від 06.08.2014 «Про припинення видачі ветеринарних документів», адресованого керівникам підприємств Васильківського району, відповідно до якого необхідно припинити видачу ветеринарних документів на продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною, тобто на оброблені та необроблені харчові продукти, на підставі Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 №1193-VІІ, «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 №3392-VI, «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 №2498-ХІІ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі спірних приписів вбачається, що Управління діяло на підставі статті 13 Закону України «Про ветеринарну медицину» та статті 11 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», якими врегульовано повноваження державних інспекторів ветеринарної медицини.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів, визначено Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено, що видача, анулювання, поновлення ветеринарних документів здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ветеринарну медицину» та Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

За приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види встановлюються виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру.

Статтею 1 Закону України від 19.05.2011 №3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» зі змінами, внесеними Законом №1193 (далі - Закон №3392) затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та встановлено, що забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Видача документів дозвільного характеру у сферах державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею), захисту економічної конкуренції та використання ядерної енергії здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері.

Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктами 1-3 Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом №3392, визначено три типи дозвільних документів, які надаються відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину», а саме:

- ветеринарні документи: міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при переміщенні за межі України;

- ветеринарні документи: ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району (крім харчових продуктів тваринного походження для споживання людиною);

- ветеринарні документи: ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1, N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного походження для споживання людиною).

Отже, законодавцем зроблено виключення для надання дозвільних документів (ветеринарних свідоцтв) для харчових продуктів тваринного походження для споживання людиною, окрім випадків переміщення таких продуктів за межі України.

У статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» визначено, що ветеринарні документи - документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів.

В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України «Про ветеринарну медицину» зі змінами, внесеними Законом №1193, законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них. Дія цього Закону не поширюється на продукти тваринного походження для споживання людиною.

З матеріалів справи вбачається, що Продукти, обіг яких заборонено спірними приписами, є продуктами тваринного походження для споживання людиною.

Таким чином, посилання позивачем на норми законів України «Про ветеринарну медицину», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» є безпідставними, адже спірні правовідносини регламентовані Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Пунктом 3 частини 1 статті 36 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» імперативно встановлено, що забороняється обіг необроблених харчових продуктів тваринного походження, у тому числі туш тварин, на яких безпосередньо та/або на упаковці відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності) за відсутності відповідних ветеринарних документів.

У статті 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» вказано, що у цьому Законі термін «ветеринарні документи» вживається в такому значенні: - міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка та довідки, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.

Ветеринарно-санітарний стан - підтвердження ветеринарним інспектором додержання ветеринарно-санітарних вимог на потужностях (об'єктах), підконтрольних ветеринарній службі (стаття 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»).

Таким чином, під час винесення спірних приписів Управління діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи позивача щодо відсутності бланків ветеринарних документів суд до уваги не бере з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Наявні у матеріалах справи копії листів Управління ветеринарної медицини в Броварському районі №446 від 29.11.2013 та №631 від 03.12.2013 та Головного управління ветеринарної медицини в Київській області №10-02-19/2442 від 16.12.2013 є неналежними доказами у даній справі, адже стосуються іншої територіальної одиниці та 2013 року, адже спірні приписи прийняті в м. Хмельницькому і у травні 2014 року та ними встановлений строк (до 12.06.2014), протягом якого Товариство має вчинити певні дії.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем доведено правомірність спірних приписів.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених підстав адміністративного позову, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.