Рішення № 40367980, 27.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24743/13 27.08.14

За позовом Міністерства внутрішніх справ України

до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина 3066 внутрішніх військ МВС України

про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Грінцов М.М. (за довіреністю від 09.11.2013);

від відповідача: Хімчак Т.В. (за довіреністю від 08.01.2014);

від третьої особи: не з'явилися.

В судовому засіданні 27 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

19.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №12/6-4035 від 18.12.2013 Міністерства внутрішніх справ України до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 20.01.2014.

В судове засідання, призначене на 20.01.2014, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

Представник позивача усно заявив у судовому засіданні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військової частини 3066 внутрішніх військ МВС України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину 3066 внутрішніх військ МВС України. Розгляд справи відкладено на 17.02.2014.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 17.03.2014.

У зв'язку із виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 відкладено розгляд справи на 14.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 суд ухвалив розгляд справи здійснювати колегіально.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 вищевказаною колегією суддів прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 19.05.2014.

У судовому засіданні 19.05.2014 оголошено перерву до 16.06.2014.

16.06.2014 суддя Літвінова М.Є. звернулася до в.о. голови Господарського суду міста Києва із заявою про вихід зі складу колегії суддів, що розглядає справу №910/24743/13 у зв'язку із великою завантаженістю справами.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 для колегіального розгляду справи №910/24743/13 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Босий В.П., суддя Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 колегією суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Босий В.П., суддя Ломака В.С. прийнято справу №910/24743/13 до свого провадження, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.07.2014.

02.07.2014 суддя Цюкало Ю.В. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва із заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи №910/24743/13 у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2014, у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці, для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: Цюкало Ю.В. (головуючий), суддя Головатюк Л.Д., суддя Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 колегією суддів у складі Цюкало Ю.В. (головуючий), суддя Головатюк Л.Д., суддя Ломака В.С. прийнято до свого провадження справу №910/24743/13; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 відкладено розгляд справи на 09.07.2014.

04.07.2014 до Господарського суду міста Києва звернулось Міністерство внутрішніх справ України з заявою б/н від 02.07.2014, в якій просить суд затвердити мирову угоду на стадії судового розгляду, яка укладена між Міністерством внутрішніх справ України та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» 02.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 30.07.2014.

30.07.2014 суддя Цюкало Ю.В. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва із заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи №910/24743/13 у зв'язку із перебуванням судді Головатюка Л.Д. у відпустці.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П., Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 колегією суддів у складі Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П., Ломака В.С. прийнято до свого провадження справу №910/24743/13. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.07.2014.

Ухвалою суду від 30.07.2014 у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди у справі №910/24743/13 від 02.07.2014 відмовлено.

У судовому засіданні 27.08.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме зазначив, що належним чином виконував зобов'язання за договором, обставини, викладені у позовній заяві, не відповідають дійсності.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З огляду на неявку представника третьої особи в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2001 році між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - Відповідач) та Господарським управлінням Міністерства внутрішніх справ України укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 38 (далі - Договір оренди).

За умовами Договору оренди Відповідач зобов'язався передати Господарському управлінню Міністерства внутрішніх справ України в строкове платне користування службове приміщення загальною площею 69,9 кв.м., розташоване на 2 поверсі великого флігеля за адресою м. Київ, вул. Лисенка, 6, для забезпечення перевезень залізничним транспортом спецконтингенту, вантажів та особового складу органів внутрішніх справ. Вказане приміщення належить до державної власності та перебуває на балансі Відповідача.

31.08.2001 сторонами Договору оренди підписано акт прийому-передачі приміщення № 18 площею 69,9 кв.м., розташованого на 2 поверсі великого флігеля за адресою м. Київ, вул. Лисенка, 6.

На підставі умов Договору оренди, строк Договору оренди продовжувався з 01.03.2004 до 01.03.2007, з 01.03.2007 по 01.03.2010, з 01.03.2010 по 01.03.2013 та 01.03.2013 по 01.03.2016.

Додатковою угодою від 26.09.2007 до Договору оренди у зв'язку з приєднанням Господарського управління до Міністерства внутрішніх справ (далі - Позивач) на підставі наказу МВС № 33 від 07.02.2007 «Про реорганізацію підрозділів центрального апарату Міністерства», сторони домовилися про заміну особи орендаря в Договорів з Господарського управління Міністерства внутрішніх справ України на Міністерство внутрішніх справ України.

У подальшому Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Позивача про стягнення заборгованості за утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з січня по жовтень 2012 року (справа № 910/9112/13).

За твердженням Позивача, в ході розгляду зазначеної справи встановлено, що 18.10.2011 Відповідач в односторонньому порядку виселив Позивача з орендованого приміщення, продовжуючи нараховувати оренду плату та комунальні послуги за користування ним, що, на думку Позивача, є істотним порушенням умов Договору оренди.

У зв'язку з викладеним, Позивач запропонував Відповідачу підписати Угоду про припинення договору № ПЗ/НА-01-1488/НА від 01.03.2001 без складання акту прийому-передачі нерухомого майна. Зазначена пропозиція залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав із позовом про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 38 від 01.03.2011.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2001 році між Відповідачем та Позивачем укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 38, зареєстрований Відповідачем, як Договір № ПЗ/НА-01-1488/НЮ від 31.08.2001(далі - Договір оренди).

За умовами Договору оренди Відповідач зобов'язався передати Позивачу в строкове платне користування службове приміщення загальною площею 69,9 кв.м., розташоване на 2 поверсі великого флігеля за адресою м. Київ, вул. Лисенка, 6, для забезпечення перевезень залізничним транспортом спецконтингенту, вантажів та особового складу органів внутрішніх справ. Вказане приміщення належить до державної власності та перебуває на балансі Відповідача.

Згідно з п. 3.1. Договору оренди, орендна плата становить 1 грн.

Згідно п. 10.1 та п. 10.6 Договору оренди, сторони домовилися, що строк оренди становить 3 роки з можливістю пролонгації на той самий строк та і на тих самих умовах за умови відсутності заперечень від жодної зі сторін Договору оренди.

31.08.2001 сторонами Договору оренди підписано акт прийому-передачі приміщення № 18 площею 69,9 кв.м., розташованого на 2 поверсі великого флігеля за адресою м. Київ, вул. Лисенка, 6.

На підставі п.п. 10.1, 10.6 Договору оренди, строк Договору оренди продовжувався з 01.03.2004 до 01.03.2007, з 01.03.2007 по 01.03.2010, з 01.03.2010 по 01.03.2013 та 01.03.2013 по 01.03.2016.

Додатковою угодою від 26.09.2007 до Договору оренди у зв'язку з приєднанням Господарського управління до Міністерства внутрішніх справ (далі - Позивач) на підставі наказу МВС № 33 від 07.02.2007 «Про реорганізацію підрозділів центрального апарату Міністерства», сторони домовилися про заміну особи орендаря в Договорів з Господарського управління Міністерства внутрішніх справ України на Міністерство внутрішніх справ України.

У 2013 Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Позивача про стягнення заборгованості в розмірі 88 937, 21 грн. за утримання службового приміщення, площею 69,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Лисенка, 6, на другому поверсі великого флігеля, та надання комунальних послуг за період з січня по жовтень 2012 року. Розгляд зазначених вимог відбувався в межах провадження у справі № 910/9112/13.

18.07.2013 Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 910/9112/13. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 і Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/9112/13, не потребують доказування в ході розгляду цієї справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивач зазначає, що в ході розгляду справи № 910/9112/13 було встановлено факт виселення Відповідачем Позивача 18.10.2011 в односторонньому порядку. В той же час, в тексті зазначеного вище рішення відсутні жодні висновки суду з цього приводу.

Рішенням у справі № 910/9112/13 підтверджується факт користування Позивачем орендованим приміщенням, зокрема, внесення ним протягом 2011 року плати за послуги, надані балансоутримувачем.

Як встановлено судом в ході розгляду справи № 910/9112/13, претензій щодо виконання умов договору за вказаний період сторони один до одного не мають, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012, підписаного уповноваженими представниками обох сторін.

Таким чином, доводи Позивача щодо позбавлення його права користування орендованим приміщенням у 2011 році є безпідставними.

Крім того, Позивач, на підтвердження факту порушення Відповідачем умов договору, посилається на лист Військової частини 3066 ВВ МВС України № 10/830 від 09.07.2013, у якому йдеться про переміщення відділу військових та спеціальних перевезень на Південно-Західній залізниці Північного територіального командування ВВ МВС України з кімнати 18 у кімнату 22. Зазначений лист не може бути розцінений в якості доказу того, що Відповідачем порушене право користування Позивачем предметом Договору оренди, оскільки, фактично, викладена у ньому інформація підтверджує лише факт переміщення вказаного відділу, який не є стороною Договору оренди, до іншого приміщення.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонам.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В той же час, Позивачем належним чином не доведений факт істотного порушення Відповідачем умов Договору оренди, що може бути розцінений судом в якості підстави для розірвання договору.

Стосовно вимоги Позивача щодо розірвання Договору оренди з 01.11.2011, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 3 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Відтак, законодавцем встановлено імперативне правило щодо терміну припинення зобов'язань внаслідок розірвання договорів у судовому порядку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога Позивача про розірвання Договору оренди з 01.11.2011 є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, з урахуванням того, що Позивачем належним чином не доведені обставини, викладені ним у позовній заяві та не наведено об'єктивних підстав для розірвання укладеного між ним та Відповідачем Договору оренди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.09.2014

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя В.П. Босий

Суддя М.Є. Літвінова