Ухвала суду № 40366547, 28.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 9104/122877/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Мельник А.В.

відповідача по справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в справі за позовом Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова до приватного підприємства «Санлассі» про визнання та стягнення податкового зобов'язання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція в Личаківському районі м. Львова в травні 2011 року звернулася з позовом в суд до приватного підприємства «Санлассі» (далі - ПП «Санлассі») та просила визнати нарахування зобов'язання по податку на прибуток визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 61 074,00 грн., в тому числі за основним платежем 48 859,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 215,00 грн. правомірним; стягнути з відповідача до бюджету суму податкового зобов'язання по податку на прибуток визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 61 074,00 грн., в тому числі за основним платежем 48 859,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 215,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач здійснював продаж результатів робіт (послуг) за цінами нижчими від звичайних цін на такі роботи (послуги), а саме нижче собівартості.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в справі №2а-5783/11/1370 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в Личаківському районі м. Львова подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в справі №2а-5783/11/1370 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційні вимоги податкова інспекція обґрунтовує тими ж твердженнями, що і позовну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

В період з 13.12.2010 року по 18.01.2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.10.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.10.2008 року по 30.09.2010 року ПП «Санлассі», про що складено Акт № 38/23-2/36183111 від 25.01.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 77 484 грн.

05.01.2011 року позивачем скеровано на адресу відповідача запит про представлення документів та проведення інвентаризації, у якому просив надати обґрунтування звичайних цін при реалізації товарів.

Згідно Розрахунку від 18.05.2011 року про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін позивачем визначено суму податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін за платежем податок на прибуток в розмірі 61 074 грн., у тому числі за основним платежем 48 859 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12 215 грн.

Відповідачем 05.12.2008 року укладено контракт № 1/52-08, згідно якого ПП «Санлассі» (постачальник) зобов'язується виготовити і поставити продукцію згідно з вимогами замовника, а фірма «Naama Naot Germany GmbH» (замовник) зобов'язується поставити матеріали та провести оплату наданих постачальником послуг. Загальна вартість Контракту становить 610 353,22 Євро, у тому числі вартість давальницької сировини 466 453,77 Євро, вартість послуг 143 899,45 Євро.

Додатком № 14 до Контракту № 1/52-08 від 05.12.2008 року, сторонами встановлено нову редакцію специфікації, де загальна вартість Контракту становить 2 145 730,82 Євро, у тому числі вартість давальницької сировини 1 752 190,82 Євро, вартість послуг 393 540 Євро.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що ПП «Санлассі» здійснило продаж результатів робіт (послуг) за цінами нижчими від звичайних цін на такі роботи (послуги), а саме нижче собівартості. В ціну продажу результатів робіт не враховано суму фактично понесених витрат з орендної плати, заробітної плати, нарахування на заробітну плату, комунальних послуг.

Однак з такою позицією податкової інспекції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується враховуючи наступне.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

За правилами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 цієї ж статті Закону наведене положення поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

З наведених законодавчих положень випливає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Суд першої інстанції правильно вказав, що визначення тої чи іншої ціни як звичайної при продажі товарів, робіт, послуг здійснюється у порівнянні з ідентичними аба однорідними товарами чи послугами на ринку, а не з посиланням на ціну нижчу собівартості.

Посилатись на метод визначення звичайної ціни «витрати плюс» можливо лише у випадку коли підприємство є природнім монополістом. Про це зокрема зазначено в пп. 1.20.9 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже у розглядуваному випадку висновок податкового органу про заниження відповідачем оподатковуваного доходу та податкового зобов'язання з податку на прибуток ґрунтується на порівнянні ціни продажу товару та його собівартості. При цьому податковим органом не надано будь-яких обґрунтувань відносно того, чому саме собівартість товару є джерелом для визначення його справедливої ринкової ціни. Не було досліджено податковою інспекцією і ціни на відповідні послуги за договорами відповідача з іншими суб'єктами господарювання у той самий період.

З огляду на наведене апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в справі №2а-5783/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба