Ухвала суду № 40364731, 02.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"02" вересня 2014 р. Справа № 911/2614/14

Суддя господарського суду Київської області Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс",

04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 9

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БТС",

08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Б.Хмельницького, 71

про стягнення 85 764,00 грн.

за участю представників:

позивача - Яковенко К.В. (довіреність від 15.08.2014, б/н);

відповідача - не з'явився.

встановила:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БТС" про стягнення 85 764,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 15.07.2013 № 150713-1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2014 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 31.07.2014. Даною ухвалою суду визнано явку представників сторін у судове засідання обов'язковою та витребувано у сторін документи.

У судове засідання 31.07.2014 представник відповідача не з'явився, представник позивача з'явився, проте, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2014 розгляд справи відкладено на 19.08.2014. Даною ухвалою зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 02.07.2014 та надати витребувані господарським судом письмові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх.вх. № 16990/14 від 19.08.2014, № 16886/14 від 19.08.2014) позивачем подано документи до матеріалів справи.

У судове засідання 19.08.2014 представники позивача з'явились, проте, доказів, що витребувані ухвалами господарського суду Київської області від 02.07.2014 та від 31.07.2014, суду не надали, ними подано клопотання про продовження строку вирішення спору з метою надання часу для отримання доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2014 продовжено строк розгляду справи до 16.09.2014, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2014 розгляд справи відкладено на 02.09.2014. Даною ухвалою зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 02.07.2014 та надати витребувані господарським судом письмові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17880/14 від 01.09.2014) позивачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку із неможливістю виконати вимоги ухвал господарського суду Київської області та надати витребувані господарським судом письмові докази.

У судове засідання 02.09.2014 представник позивача з'явився та підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, надав усні пояснення щодо неможливості надання суду доказів, які необхідні для розгляду справи.

За результатами дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Отже, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

З огляду на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. У разі неповідомлення позивачем таких причин, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому, обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Пунктом 2.3. цієї ж постанови передбачено, що якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі, на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором від 15.07.2013 № 150713-1 з оплати вартості товару, що отриманий ним за видатковими накладними, перелік яких зазначено у позовній заяві.

Проте, у позовній заяві вказано, що вищезазначені документи: договір та видаткові накладні у позивача відсутні.

У порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України, судом витребувано вказані документи у відповідача в ухвалі про порушення провадження у справі, проте, відповідачем їх не надано.

Відтак, у матеріалах справи відсутні договір, умовами якого встановлюються, зокрема, порядок розрахунків між сторонами, а, відтак, його зміст підлягає дослідженню судом, а також видаткові накладні, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксують факт здійснення господарських операцій з поставки товару та, у зв'язку з цим, підлягають залученню до матеріалів даної справи.

Вказаних документів позивачем не надано, їх відсутність обгрунтована вилученням податковою міліцією, проте, доказів цього суду не надано, як і не надано доказів звернення позивача до податкової міліції для отримання копій вказаних документів, відтак, у суду відсутні підстави визнавати вказані причини неподання доказів поважними.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно з статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Також, ухвалами господарського суду Київської області від 02.07.2014, від 31.07.2014, від 19.08.2014, у позивача витребувано докази, які визначені судом як необхідні для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи.

Зокрема, у позивача витребувано довідки банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, з інформацією про надходження (дата, розмір, призначення платежу) або ненадходження коштів від відповідача, підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки, які, зважаючи на те, що підставами позову є несплата відповідачем на рахунки позивача, що відкриті у банківських установах, грошових коштів, визначені судом як належні докази правомірності тверджень позову, а саме: відсутності факту перерахування відповідачем грошових коштів на розрахункові рахунки позивача у повному обсязі.

Вказаний доказ, що необхідний для вирішення спору, позивачем не надано, про причини його ненадання не зазначено, а, відтак, у суду відсутня можливість встановити поважність ненадання позивачем вказаного доказу.

Зважаючи на викладене, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що позивач не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду у загальному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат та про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою в разі залишення заяви без розгляду.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

При вирішенні питання про повернення сплаченої суми судового збору судом враховано правову позицію, викладену у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де вказано, що поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, у випадку повернення судового збору, а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом 2 підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи.

Зважаючи на вказані вимоги чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 1 827,00 грн., що сплачений згідно з платіжним дорученням від 15.04.2014 № 1547.

Керуючись статтею 44, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БТС" про стягнення 85 764,00 грн. залишити без розгляду.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33300720) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, що сплачений згідно з платіжним дорученням від 15.04.2014 № 1547.

3. Оригінал ухвали направити позивачу, копію ухвали направити відповідачу.

Додаток (на адресу позивача): оригінал платіжного доручення від 15.04.2014 № 1547.

Суддя С.О. Саванчук