Ухвала суду № 40364604, 01.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/6378/14-ц 01.09.2014 01.09.2014 01.09.2014

Провадження №22-ц/784/2403/14

Головуючий у 1-й інстанції Боброва І.В.

Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

01 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лиенка П.П.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,

при секретарі Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2014 року, постановлену за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу,

в с т а н о в и л а:

23 червня 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з заявою про видачу судового наказу в якій просила зобов'язати Заводський ВДВС Миколаївського міського управління юстиції прийняти до виконання дублікат виконавчого документу.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2014 року заява повернута заявнику на підставі п.1ч.3 ст.100 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу судді скасувати, а матеріали повернути для розгляду в суд першої інстанції.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати Заводський ВДВС Миколаївського міського управління юстиції прийняти до виконання дублікат виконавчого листа № 2-3080/2005, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 29 листопада 2010 року.

Статтею ст. 96 ЦПК України визначено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівников суми заробітної плати; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлоо-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення; заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства; заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості,якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості.

Таким чином, покладення обов'язку на державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ не передбачено зазначеною статтею.

Відповідно до ч.1 ст.100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Хоча в оскаржуваній ухвалі помилково зазначено про повернення заяви, але з її змісту вбачається, що суддя фактично відмовив у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Тому колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді