Ухвала суду № 40364078, 08.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/209/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/3872/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 1 08.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Білоконь О.В., Сліпченко О.І. .

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні гаражем та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Автогаражного товариства «Берізка», третя особа ОСОБА_3 про визнання рішення правління авто гаражного товариства неправомірним та його скасування,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні гаражем. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є членом АТ «Берізка», на території якого знаходиться гараж НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1 та перебуває у його користуванні. У 2009 році колишня дружина ОСОБА_1 з його дозволу користується зазначеним гаражем. Однак, через деякий час дочка ОСОБА_3 без його відома змінила замки на гаражі та разом з ОСОБА_1 чинять перешкоди у користуванні гаражем. В зв'язку з чим, просив суд, посилаючись на норми ст.ст. 321, 391 ЦК України, усунути перешкоди у користуванні гаражем, шляхом зобов'язання відповідачів звільнити його негайно.

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання неправомірним та скасування рішення правління автогаражного товариства «Берізка» від 18 грудня 2012 року в частині скасування попереднього рішення правління від 03 лютого 2010 року щодо прийняття її в члени АТ «Берізка», та поновлення в членстві АТ «Берізка» ОСОБА_2 Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішення АТ «Берізка» від 18 грудня 2012 року про поновлення членства ОСОБА_2 в товаристві є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та Статуту АТ. З тексту зазначеного рішення не вбачається хто з членів товариства був присутній і який результат їх голосування. Крім того на її думку вона набула членство у авто гаражному товаристві «Берізка» на законних підставах.

Щодо первісного позову та відповідачка заперечила щодо його задоволення з посиланням на те, що в період перебування її у шлюбі з ОСОБА_2 ними за спільні кошти був придбаний пай в гаражному кооперативі «Берізка» відносно гаража НОМЕР_1. В 1996 році ними шлюб був розірваний і до 2009 року вони продовжували спільно користуватися вказаним гаражем. У 2009 року нею як співвласником гаражу ОСОБА_2 було виплачено вартість майнових прав (паю) на весь гараж, після чого ним було подано заяву про вихід із членів кооперативу, а її було прийнято в члени кооперативу. За наведених обставин просила визнати незаконним та скасувати рішення правління АТ «Берізка» від 18 грудня 2012 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року в задоволені первісного та зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка у справі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення норм процесуальногота матеріального права. Заявник обґрунтовує свої доводи тим, що вказаний гараж вони купували, перебуваючи в шлюбі у 1985 році і після розірвання шлюбу у 1996 році вони не проводили поділ спільного сумісного майна подружжя та продовжували спільно користуватися вказаним гаражем до 2009 року. У 2009 році вона сплатила позивачу вартість його частки у вказаному гаражу та вони провели переоформлення членства в АТ «Берізка» шляхом виходу позивача із членства та вступ нею у члени вказаного АТ. Тому вважає, що рішення АТ «Берізка» від 18 грудня 2012 року щодо поновлення членства ОСОБА_2 у членах автогаражного кооперативу та її виключення є незаконним тому просила задовольнити її апеляційну скаргу та поданий нею позов.

Позивач у справі ОСОБА_2 апеляційну скаргу на вказане рішення суду не подавав.

При апеляційному розгляді апелянт ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснивши, що спірний гараж НОМЕР_1 в АТ «Берізка» був фактично придбаний нею та позивачем ОСОБА_2 у 1985 році та являвся їх спільною сумісною власністю як подружжя, не дивлячись на те, що членом АТ «Берізка» був записаний лише ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу 1996 році ними не проводився поділ спільного сумісного майна подружжя, однак у 2009 році вона за домовленістю з позивачем сплатила йому вартість його частки в гаражі та він подав заяву про вихід із членства АТ «Берізка», а вона вступила в члени АТ «Берізка», тому вважає, що вона є належним користувачем гаражу а тому рішення АТ «Берізка» щодо її виключення є не правомірними.

Позивач ОСОБА_2 заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні посилаючись на не відповідність викладених в ній обставин. При цьому позивач не заперечив той факт, що вказаний гараж був придбаний ним та відповідачкою у 1985 році як подружжям та являється спільним сумісному майном подружжя. Після розірвання шлюбу ними не проводився поділ спільного сумісного майна подружжя в тому числі і гаражу. Посилання відповідачки про сплату нею йому вартості його частки в гаражу не визнає та вважає такі доводи не обґрунтованими. Просив залишити рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з'явилися на розгляд вказаної справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апелянта, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 28 серпня 1996 року ( а.с. 9).

В період шлюбу у 1985 році сторонами був придбаний гараж НОМЕР_1 в авто гаражному товаристві «Берізка» , що ними не заперечується та підтверджується письмовою розпискою, про отримання коштів (а.с. 201).

Також з матеріалів справи вбачається, що з моменту придбання сторонами гаражу всі обов'язки членства у авто гаражному товаристві були покладені на позивача у справі ОСОБА_2 і членом цього АТ був зазначений саме він здійснював сплату членських та інших внесків до АТ.

У 1996 році шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний, що підтверджується і свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого 28 серпня 1996 року. (а.с. 9)

З пояснень сторін встановлено, що поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому чи нотаріальному порядку не проводився в тому числі і щодо спірного гаражу, а тому право на володіння та користування вказаним гаражем залишалося за ними і після розірвання шлюбу не залежно від того хто із сторін являвся членом АТ «Берізка».

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 18.07.2013 визнано рішення правління АТ "Берізка" № 03/02 від 03. 02. 2010 щодо внесення до списку членів АТ "Берізка" ОСОБА_1 - недійсним, дане рішення після його перегляду 08 жовтня 2013 року апеляційним судом набрало законної сили, та відповідно до вимог ст. 61 ч.3 ЦПК України підтверджує незаконність прийняття відповідачки в члени АТ «Берізка», тому суд вважав, доводи відповідачки про незаконність рішення АТ «Берізка» від 18 грудня 2012 року щодо виключення її із членів АТ «Берізка» безпідставними.

Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянта такими, що не спростовують висновків викладених в рішенні суду.

Так з матеріалів справи вбачається що між сторонами у вказаній справи виник спір щодо не правомірності чинення перешкод відповідачами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позивачу у справі ОСОБА_2 у користуванні ним гаражем НОМЕР_1 в АТ «Берізка» в АДРЕСА_1 та спір між ОСОБА_1 та АТ «Берізка» щодо неправомірності правління від 18 грудня 2012 року про виключення її із членства в АТ «Берізка».

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 суд мотивував свій висновок тим, що вказаний гараж, будучи об'єктом нерухомого майна, у встановленому чинному законодавством порядку не зареєстрований, що свідчить проте, що позивач не являється його власником, а тому його вимоги в порядку ст. 321, 328,391 ЦК України не підлягають задоволенню.

Рішення в цій частині сторонами не оскаржувалося, а тому колегією суддів не перевіряється.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Берізка» та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення правління АТ «Берізка» від 18 грудня 2012 року, то колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим і таким, що ухвалений на підставі наданих сторонами доказів .

Так з матеріалів справи вбачається, що діяльність автогаражного товариства «Берізка» регламентована Законом України «Про кооперацію» та Статутом АТ «Берізка» затвердженого загальними зборами 29 листопада 2009 року, протокол №6 та зареєстрованого державним реєстратором Києво-Святошинської РДА 11 грудня 2009 року. (а.с. 92-103).

Відповідно до розділу 5 Статуту АТ «Берізка» вступ до членства в товариство здійснюється на підставі письмової заяви (п.5.1.1) загальними зборами членів товариства за поданням правління товариства п.5.1.2, п. т. 9.2.1 (9), 9.3.1.(12).

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка у справі ОСОБА_1 у вище вказаному порядку приймалася у 2010 році у члени АТ «Берізка». Рішень загальних зборів АТ з цього питання не ухвалювалося, тобто належних та допустимих доказів щодо набуття відповідачкою членства в АТ до суду не подавалося.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 18.07.2013 року визнано рішення правління АТ "Берізка" № 03/02 від 03. 02. 2010 щодо внесення до списку членів АТ "Берізка" ОСОБА_1 недійсним, дане рішення після його перегляду 08 жовтня 2013 року апеляційним судом набрало законної сили, та відповідно до вимог ст. 61 ч.3 ЦПК України є обов'язковим для суду при розгляді вказаної справи.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлення рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Берізка» прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів, з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для його скасування не має.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували виноски суду, тому є необґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: О.В.Білоконь

О.І.Сліпченко