Рішення № 40363310, 27.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2014 р. Справа № 914/2619/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Комунального підприємства "Бродитеплоенерго", м.Броди Львівської області

про стягнення 31 077,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Бережок С.І. - представник (довіреність №14-96 від 18.04.2014р.).

від відповідача не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до Комунального підприємства "Бродитеплоенерго" про стягнення 31 077,53 грн., з яких 23 506,86 грн. - пеня, 4 704, 34 грн. - три відсотки річних та 2 866,33 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 24.07.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено її до судового розгляду на 13.08.2014р. Ухвалою суду від 13.08.2014р. розгляд справи відкладено на 27.08.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №79014 0906336 8 від 18.08.2014р., вручено - 20.08.2014р.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Бродитеплоенерго" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 12/789-ТЕ-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 1 950,0 тис.куб.м. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч куб. м.).

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу природного газу) передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив протягом жовтня-грудня 2012р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 124 900,00 грн.

Однак, як вказано у позовній заяві, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені договором строки, у зв'язку з чим на підставі п.7.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 23 506,86 грн.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 4 704,34 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 866,33 грн.

Отже загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 31 077,53 грн., з яких 23 506,86 грн. - пеня, 4 704, 34 грн. - три відсотки річних та 2 866,33 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2012р. між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 12/789-ТЕ-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується наступними актами прийому-передачі природного газу: від 27.11.2012р. на суму 128 343,50 грн., від 30.11.2012р. на суму 392 862,12 грн. та від 31.12.2012р. на суму 603 694,38 грн.

Відповідач здійснив оплату за поставлений йому природній газ за період з жовтня по грудень 2012р. включно, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні та як вбачається із матеріалів справи. Однак, оплата за поставлений відповідачу природний газ за вказаний період була здійснена відповідачем із порушенням строків оплати передбачених договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу природного газу) передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені, дійшов висновку про правильність її нарахування, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 704,34 грн. - 3% річних та 2 866,33 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №2006660 від 11.07.2014р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бродитеплоенерго" (80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Гончарська, 3-А, код ЄДРПОУ 05445639) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 23 506,86 грн. - пені, 4 704, 34 грн. - три відсотки річних, 2 866,33 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 01.09.2014р.

Суддя Петрашко М.М.