Рішення № 40363251, 27.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12005/14 27.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна Фірма "Рома, ЛТД"

до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 278 362,42 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Журавльов В.В. (за довіреністю від 18.07.2014);

від відповідача: Москаленко В.В. (за довіреністю).

В судовому засіданні 27 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

17.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих. №658 від 23.05.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна Фірма "Рома, ЛТД" до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 278 362,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 суддею Капцовою Т.П. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 21.07.2014.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/552 від 17.07.2014, у зв'язку із тривалим лікарняним судді Капцової Т.П., призначено повторний автоматичний розподіл справи у Господарському суді міста Києва, справу №910/12005/14 передано для розгляду судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/12005/14 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 27.08.2014.

В судове засідання, призначене на 27.08.2014, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013 між ТОВ «Виробничо-комерційною фірмою «Рома, ЛТД» та Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації було укладено Договір №1001-ІТ (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язувався поставити у 2013 році товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його вартість на умовах, визначених у договорі.

Позивач зазначає, що 12.11.2013 здійснив поставку комп'ютерної техніки на суму 241 848,24 грн., що підтверджується накладною №1211.47 від 12.11.2013, однак відповідач грошові кошти за поставлений товар не сплатив.

12.02.2014 позивачем був направлений лист вих. №216 з вимогою вжити заходи щодо погашення заборгованості.

У відповідь на зазначений лист відповідач зазначив, що причиною затримки по оплаті є не проведення державною казначейською службою України платіжних доручень.

Станом на час звернення позивача до суду з позовом, відповідачем не сплачено вартість поставленого товару у сумі 241 848,24 грн., на що посилається позивач.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлений товар у сумі 241 848,24 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 458,76 грн., інфляційні втрати у сумі 16 687,53 грн., неустойку у розмірі 16 367,89 грн.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого основний борг у сумі 241 848,24 грн. визнає у повному обсязі. Однак, вимоги позивача в частині стягнення розміру штрафних санкцій (пені) за порушення грошового зобов'язання вважає незаконним та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, відповідач зазначає, що був позбавлений можливості в повному обсязі виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем за Договором через відсутність проведення державною казначейською службою України платіжних доручень. На підставі викладеного, відповідач просить суд в частині стягнення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій (пені) за порушення грошового зобов'язання за Договором відмовити у повному обсязі або зменшити його розмір.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з абзацем 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як відомо з матеріалів справи, 14.10.2013 між ТОВ «Виробничо-комерційною фірмою «Рома, ЛТД» (постачальник) та Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (замовник) було укладено Договір №1001-ІТ.

У відповідності до п.1.1 вказаного Договору постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених цим Договором.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вказаний Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.2. Договору встановлено найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару: машини обчислювальні, частини та приладдя до них (комп'ютерна техніка (системний блок з монітором та програмним забезпеченням - 46 шт., принтер - 34 шт.)).

З матеріалів справи відомо, що між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 31.10.2013, відповідно до п.1 якої викладено п3.1. Договору у наступній редакції: Очікувана ціна даного Договору на 2013 рік становить 241 848,24 грн.

Належне виконання позивачем умов Договору підтверджується накладною №1211.47 від 12.11.2013 на суму 241 848,24 грн., довіреністю №250 від 12.11.2013, рахунком 1211.62від 12.11.2013.

Розділом 4 передбачено порядок здійснення оплати.

Так, у відповідності до п.4.2. Договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до п.4.3. Договору бюджетні зобов'язання замовника за цим Договором виникають в межах затверджених кошторисних призначень.

Замовник проводить розрахунки з постачальником у відповідності до вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України за фактом отримання товару через управління ДКС України в Оболонському районі м. Києва (п.4.4. Договору).

Згідно з п.4.5. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 17 календарних днів з моменту постачання товару згідно видаткових накладних.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) оплатити поставлений товар.

У відповідності до п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором.

Як відомо, з метою досудового врегулювання спору позивачем направлявся на адресу відповідача лист-вимога про сплату грошових коштів.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи, відповідачем не виконано грошові зобов'язання за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 241 848,24 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд також наголошує, що у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як відомо з наявних матеріалів справи, відповідачем визнано суму основного боргу, що вбачається з відзиву, наданого Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 241 848,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації виконання зобов'язань за договором, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 3 458,76 грн. та інфляційних втрат у сумі 16 687,53 грн. судом перевірено та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3. Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов'язання, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (крім випадку затримки оплати товару через відсутність бюджетного фінансування).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлений товар.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна позиція викладена у п.2.4. постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання».

Враховуючи те, що відповідач є бюджетною державною установою, та затримка з оплати грошових коштів за поставлений товар за Договором виникла у відповідача внаслідок не проведення державною казначейською службою України платіжних доручень, судом вирішено зменшити розмір неустойки до 8 183,95 грн. Позивачем вказане зменшення суми неустойки у судовому порядку не заперечувалось.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню у сумі 8 183,95 грн.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача та визнання відповідачем суми основного боргу, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: сума основного боргу у розмірі 241 848,24 грн., 3% річних у сумі 3 458,76 грн., інфляційні втрати у сумі 16 687,53 грн., неустойка у сумі 8 183,95 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 5 403,57 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна Фірма "Рома, ЛТД" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Л. Гавро, 11-А, р/р 35423049005488 в ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019, ЄДРПОУ 37445442, ІПН 374454426544) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна Фірма "Рома, ЛТД" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39, р/р 26004038650001 в АКБ «Індуцстріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 23855495, ІПН 238554908247, Свідоцтво ПДВ №200021015) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суму основного боргу у розмірі 241 848,24 грн. (двісті сорок одна тисяча вісімсот сорок вісім гривень 24 копійки), 3% річних у сумі 3 458,76 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 76 копійок), інфляційні втрати у сумі 16 687,53 грн. (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 53 копійки), неустойку у сумі 8 183,95 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят три гривні 95 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 5 403,57 грн. (п'ять тисяч чотириста три гривні 57 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 01.09.2014 р.

Суддя Ю.В. Цюкало