Ухвала суду № 40362658, 27.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року м. Київ К/9991/71300/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Муравйов О.В. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р.

у справі № 2а-1086/10/0370 (№ 29579/10/9104)

за позовом відкритого акціонерного товариства «УніКредит Банк»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року відкрите акціонерне товариство «УніКредит Банк» (далі - позивач, ВАТ «УніКредит Банк») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 р. № 0001052200/2.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.03.2010 р. № 0001052200/2; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.09.2009 р. по 12.10.2009 р. посадовими особами Луцької ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «УніКредит Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт від 26.10.2009 р. № 4200/2200-21753123 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті зайво нарахованих амортизаційних відрахувань на загальну суму 1 325 859 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.11.2009 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001052200/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій у загальному розмірі 334 928,55 грн., з яких 227 011 грн. - за основним платежем та 107 917,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001052200/0 від 06.11.2009 р. в адміністративному порядку рішеннями Луцької ОДПІ № 252/10/25-006 від 15.01.2010 р. та ДПА у Волинській області № 1392/10/25-006 від 24.03.2010 р. первинна та повторна скарги позивача були залишені без задоволення. Луцькою ОДПІ з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкових зобов'язань, зазначених в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, виносилися податкові повідомлення-рішення: № 0001052200/1 від 19.01.2010 р., № 0001052200/2 від 29.03.2010 р.

Як вбачається з акту перевірки № 4200/2200-21753123 від 26.10.2009 р., підставами для визначення позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про невірне застосування ВАТ «УніКредит Банк» норми амортизаційних відрахувань до балансової вартості по маршрутизаторах, комутаторах, джерелах безперебійного живлення. Так, позивачем комутатори та маршрутизатори віднесло до основних фондів 4 групи, а джерелах безперебійного живлення - до основних фондів 3 групи, в той час як з позиції податкового органу комутатори, маршрутизатори та джерелах безперебійного живлення повинні бути віднесені до 1 групи основних фондів як передавальні пристрої.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Відповідно із підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно із підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі: група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, виходячи із загальних визначень понять: - маршрутизатор - це інтелектуальний пристрій міжмережевої взаємодії, який на підставі інформації про топологію комп'ютерної мережі та визначених правил (керується спеціальними програмним забезпеченням) приймає рішення про надсилання пакетів мереженого рівня між різними сегментами мережі (логічно або фізично відокремленими її частинами). Маршрутизатор захищає мережеву локальну мережу від зовнішніх погроз, обмежує доступ користувачів локальної мережі до ресурсів інтернету, роздає ІР-адреси, шифрує трафік тощо. Даний пристрій забезпечує з'єднання між вузлами різних незалежних сегментів мережі банку; - мережений комутатор - це пристрій, який призначений для з'єднання декількох вузлів комп'ютерної мережі у межах одного сегмента. Комутатор зберігає в пам'яті спеціальну таблицю, в якій вказується відповідність МАС-адреси вузла порту комутатора. При цьому комутатор аналізує пакети даних, визначає МАС-адресу комп'ютера відправника і заносить його в таблицю та виконує додаткові функції; - джерело безперебійного живлення - це автоматичний пристрій, що дозволяє підключеному обладнанню деякий час працювати від акумуляторів джерела безперебійного живлення, при зниженні електричного струму або при відхиленні його від параметрів від допустимих норм, здатний змінювати параметри (напругу, частоту) електроживлення для досягнення рекомендованих. Застосовується для забезпечення безперебійної роботи комп'ютерів. Інформаційна комп'ютерна мережа банку представляє собою систему зв'язку комп'ютерів та/або комп'ютерного обладнання (сервери, маршрутизатори та інше обладнання). Призначена для об'єднання комп'ютерів користувачів, обміну інформацією між ними, використання загального ресурсу (операційна база даних, локальна поштова мережа, інтернет).

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначення поняття «передавальні пристрої» відсутнє, однак воно наведене в пункті 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 р., згідно якого це - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо). З цього визначення слідує, що комутатори, маршрутизатори та джерела безперебійного живлення не можуть бути віднесені до передавальних пристроїв.

Відповідно до пункту 1.43 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

З урахуванням зазначеного та виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. у справі № 2а-1086/10/0370 (№ 29579/10/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.В. Муравйов