Ухвала суду № 40362651, 27.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року м. Київ К/9991/68860/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Муравйов О.В. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р.

у справі № 2а-5233/10/1470

за позовом публічного акціонерного товариства «ЮГцемент»

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «ЮГцемент» (далі - позивач, ПАТ «ЮГцемент») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі - відповідач, ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2010 р. № 0005541701/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області № 0005541701/0 від 31.05.2010 р.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. і залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права і просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 21.05.2010 р. № 627/23-00293031 про результати планової виїзної перевірки ПАТ «ЮГцемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005541701/0 від 31.05.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у загальному розмірі 66 896,52 грн., в тому числі 22 298,84 грн. - за основним платежем та 44 597,68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки № 627/23-00293031 від 21.05.2010 р. підставами для нарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог підпункту 4.2.1, пункту «є» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті не утримання податку з доходів фізичних осіб під час надання доходів фізичним особам, які не є працівниками підприємства позивача.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статты 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Пунктом 14.1 статті 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Так, згідно пункту 13.4 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за сплату податку до бюджету є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, а саме для доходів, що виплачуються на користь платника податку, згідно пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є такий платник податку.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що платник податку який отримав додаткові блага (подарунок) від особи, яка не є його працедавцем, сам повинен сплатити податок з доходу за правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» для оподаткування спадщини, оскільки позивач не є податковим агентом такого платника податку.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідають обставинам справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. у справі № 2а-5233/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис О.В. Муравйов