Ухвала суду № 40362595, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 вересня 2014 року м. Київ В/800/3915/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого:Вербицької О.В. Суддів: Борисенко І.В. Кошіля В.В. Моторного О.А. Муравйова О.В.перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 р.

у справі № 810/1013/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Контакт»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 р. у справі № 810/1013/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Контакт» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що, на думку заявника, призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 р. заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013 р. у справі №2а/0570/14566/2012 та від 03.07.2014 р. у справі №2а-1870/5599/11, в яких, на його думку, норми матеріального права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що у справі 810/1013/13-а висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються на тому, що первинними документами підтверджено право позивача на формування податкового кредиту.

Водночас у наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013 р. суд виходив із того, що відсутні первинні документи на підтвердження здійснення операцій по господарським договорам.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 р., про перегляд якої ставиться питання, та рішень Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 р.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Вербицька Судді І.В. Борисенко В.В. Кошіль О.А. Моторний О.В. Муравйов