Рішення № 40362369, 28.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16210/13 28.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «УСК «Гарант-Авто»

до Комунального підприємства «Введенське» Подільського району м. Києва

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 15 990,50 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "УСК "Гарант-Авто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Введенське" Подільської районної у м. Києві ради про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 15 990,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та положеннями Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. (суддя Спичак О.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з КП "Введенське Подільського району міста Києва" на користь ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" в особі Центральної філії ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" 15 990,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720,50 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача 860,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. у справі № 910/16210/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

25.03.2014 р. матеріали справи № 910/16210/13 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. суддею Бондарчук В.В. справу № 910/16210/13 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 14.04.2014 р. за участю представників сторін.

14.04.2014 р. судове засідання не відбулося через участь судді Бондарчук В.В. на загальних зборах суддів Господарського суду міста Києва відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. розгляд справи призначено на 28.04.2014 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 28.04.2014 р. судом оголошувалася перерва до 26.05.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці, справу №910/16210/13 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відпустки, справу №910/16210/13 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. судом оголошувалася перерва до 28.08.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У дане судове засідання представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представників про оголошення перерви у судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 р. між ПАТ "УСК "Гарант-Авто" (страховик) та Обер Матіас, Борис (страхувальник) укладено договір добровільного страхування майна фізичних осіб УБС № 21265, відповідно до п. 1.1. якого страховик, у разі настання страхового випадку зобов'язався виплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми, згідно з умовами цього договору, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови цього договору.

Умовами п. 1.2 договору страхування встановлено, що об'єктом страхування за зазначеним договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням та/або користуванням (експлуатацією) та/або розпорядження майном вартістю 1 391 900, 00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору, майно страхувальника що страхується: 3-х кімнатна квартира, загальною площею 94,60 кв.м. згідно з заявою на страхування. Місце страхування - м. Київ, вул. Почайнинська, 23, кв. 39.

Відповідно п. 2.2.3 договору, до страхового випадку віднесено: пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння та проникнення води із сусідніх приміщень.

Строк дії договору встановлений з 00 год. 00 хв. 19.12.2011 р. до 24 год. 00 хв. 18.12.2012 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положенннями ст. 980 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

В частині 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Так, 03.01.2012 р. у м. Києві у житловому будинку № 23 по вул. Почайнинській стався страховий випадок - відбулося залиття квартири № 39, розташованої на 5 поверсі п'ятиповерхового цегляного будинку. Залиття стелі, стін, підлоги в кімнаті гарячою водою відбулося внаслідок пориву труби опалення на горищі 03.01.2012 р., про що 11.01.2012 р. складено акт обстеження представниками КП "Введенське".

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику квартири розташованої в АДРЕСА_1, в результаті її затоплення, відповідно до звіту з визнання вартості матеріального збитку завданого страхувальнику через пошкодження майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, складеного 26.01.2012 р. суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ОСОБА_1, становить 22 950,00 грн.

За страховим випадком, що стався 03.01.2012 р., згідно складеного страхового акту №131860 від 13.03.2012 р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15 990,50 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням №3187 від 03.04.2012 р.

18.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додано необхідні документи, однак відповідач на подану заяву відповіді не надав, кошти не сплатив, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування внаслідок затоплення житлової квартири, та згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Отже, враховуючи, що відповідач є балансоутримувачем мережі централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2, останній зобов'язаний компенсувати шкоду, завдану потерпілим особам.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" і Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. за № 76 (надалі - Закон та Правила), балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Таким чином, балансоутримувач будинку здійснює господарську діяльність, спрямовану на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 24 Закону, до обов'язків балансоутримувача відноситься забезпечення управління майном власними силами або шляхом укладання договору з юридичною особою на управління майном; забезпечення умов для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечення належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Так, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не надано суду належних доказів на підтвердження того, що Комунальне підприємство «Введенське» Подільського району м. Києва є балансоутримувачем будинку за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 23, де відбулося затоплення житлової квартири потерпілої особи.

Відповідно до пункту 41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, балансоутримувач несе відповідальність за технічних стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності).

Доказів того, що залиття сталося через неналежне виконання відповідачем по справі своїх обов'язків як балансоутримувача та виконавця послуг з утримання житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 23, позивач господарському суду не надав, оскільки причина аварії до даного часу не встановлена, належними доказами не підтверджена, обстеження експертів (спеціалістів) з цього питання не проводилось, і позивачем не вчинено заходів по її встановленню.

Більше того, позивачем не надано суду належних доказів для встановлення місця прориву труби центрального опалення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1,2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Враховуючи, що позивач не довів господарському суду належними доказами протиправності дій відповідача, вини останнього у прориві труби центрального опалення, не підтвердив, що будинок, де стався прорив труби та затоплення квартири, перебуває на балансі у Комунального підприємства «Введенське» Подільського району м. Києва, суд визнає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.