Ухвала суду № 40359497, 14.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2014 року

справа № 804/1136/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі №804/1136/13-а

за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»

до

про

Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року №001932305, винесене відповідачем. (а.с.2-6)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/1136/13-а. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить Податковому кодексу України, прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі №804/1136/13-а у задоволенні позову відмовлено. (суддя – Кучма К.С.) (а.с.176-177)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі №804/1136/13-а та задовольнити позовні вимоги

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем вже виносилося податкове повідомлення-рішення №0001382305 за тих же обставин та за тих же підстав, а тому податкове повідомлення-рішення №0001932305 підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі №804/1136/13-а.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 17 травня 2012 року по 22 червня 2012 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, результати якої оформлено актом №1221/221/05768898 від 03 липня 2012 року.

Податковою інспекцією було встановлено здійснення позивачем реалізації виробленої продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення. Наслідком здійснення вказаних операцій стало отримання збитків на загальну суму - 83 184 129 грн., зокрема: у 2 півріччі 2010 року - 12 228 104 грн.; у 1 кварталі 2011 року - 20 271 435 грн.; у 2-4 кварталах 2011 року - 50 738 589 грн.

08 жовтня 2012 року відповідачем на підставі акту перевірки №1221/221/05768898 від 03 липня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001932305, яким позивачу визначено до сплати податок на додану вартість в сумі 3 437 344 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1 718 672 грн.

Відповідно до ст.3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського Кодексу України визначено, що підприємництвом є безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 142 Господарського Кодексу України встановлено, що прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначаються виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, у т.ч., придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що включення до складу податкового кредиту сум, по операціях, які призводять до отримання збиткового фінансового результату є неправомірними, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, внаслідок чого не відповідає визначенню терміну «господарська діяльність».

Також колегія суддів враховує, що листом відповідача від 07.06.2012 р. №9963/10/221 на ім'я керівника ВАТ «Дніпрошина» надіслано запит щодо надання пояснення та документального підтвердження по наступним питанням:

- відомості щодо формування собівартості готової продукції, робіт, послуг та визначення зворотних відходів у кількісному та вартісному виразі;

- обґрунтування економічної доцільності вищенаведених фактів та їх відповідність визначенню терміну «господарська діяльність» щодо створення підприємства з метою отримання за результатами господарсько-фінансової діяльності прибутків;

- доведення відсутності будь-якої можливості реалізації готової продукції, наданих послуг за цінами, більшими, ніж виробнича собівартість;

- відображення впливу здійснення господарських операцій щодо збиткової реалізації окремих видів продукції у кожному звітному перевіряємому періоді на показники податкового обліку підприємства в частині формування обсягу доходів від реалізації продукції та податкового зобов'язання з ПДВ або коригування обсягу здійснених витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, відповідь від позивача в ході проведення перевірки до відповідача на вищезазначений запит не надходила.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 березня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі №804/1136/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 19 травня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна