Постанова № 40358488, 01.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2014 р. Справа № 918/485/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 р. у справі № 918/485/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 53402043 грн. 25 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Пац В.О.;

відповідача - Михайлова В.О.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 53402043,25 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 року (суддя Пашкевич І.О.) вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49432822,49 грн. основного боргу, 1815590,04 грн. пені, 3% річних в сумі 724937,55 грн., 602194,93 грн. інфляційних втрат. В позові в частині стягнення 813856,32 грн. пені, 10576,78 грн. 3% річних та 2065,14 грн. інфляційних втрат відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В частині задоволення позовних вимог вказане рішення прийнято з мотивів, викладених ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у позовній заяві. В іншій частині судове рішення мотивовано порушенням позивачем п.30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки останній при розрахунку пені та 3% річних помилково брав у розрахунок день фактичної сплати відповідачем заборгованості у січні-березні 2013 року. Відтак, суд здійснив власний перерахунок та задоволив вказані вимоги частково. Крім того, суд скористався своїм правом, передбаченим ст. 83 ГПК України та зменшив належний до стягнення розмір пені на 30%.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині зменшення розміру пені.

Апелянт, зокрема, зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, оцінити причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві вказує на те, що господарський суд першої інстанції зменшуючи розмір пені, обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, майновий стан відповідача, невідповідність розміру пені наслідкам порушення зобов'язання. Зауважує також, що сума основного боргу включена до різниці в тарифах на послуги теплопостачання та враховуючи положення ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" має бути відшкодована органом державної влади або місцевого самоврядування, яким установлено цей тариф. З огляду на заборгованість у відшкодуванні різниці в тарифах за 2012-2013 роки, відповідач не має можливості вчасно виконувати свої зобов'язання за договором.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги відповідно апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3183-ТЕ-28, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційного діяльності).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 28546,897 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: січень - 5357,566 тис.куб.м., лютий - 4891,631 тис.куб.м., березень - 4030,159 тис. куб.м., квітень - 1529,350 тис.куб.м., травень - 411,374 тис.куб.м., червень - 393,211 тис.куб.м., липень - 211,315 тис.куб.м., серпень - 405,988 тис. куб.м., вересень - 394,087 тис.куб.м., жовтень - 2187,351 тис.куб.м., листопад - 3751,113 тис. куб.м., грудень - 4983,752 тис. куб.м.

За приписами п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

При цьому, п. 3.4 Договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20грн.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п. 6.3 Договору).

Пунктом 11.1 сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання договору протягом січня-квітня, серпня-грудня 2013 року, січня 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило ТОВ "Рівнетеплоенерго" природний газ на загальну суму 62675918,07грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписані представниками сторін без зауважень.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порядок та строк оплати послуг погоджений сторонами в п. 6.1 договору, за яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У той же час, як вбачається із виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціям ТОВ "Рівнетеплоенерго" по договору №13/3183-ТЕ-28, розрахунок за поставлений природний газ останній здійснював частинами та з порушенням строків оплати, внаслідок чого його борг становив 49432822,49 грн.

За таких обставин, вирішуючи спір суд першої інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 629 ЦК України та відсутність доказів сплати заборгованості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 49432822,49 грн. суми основного боргу.

Крім того, ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При цьому, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3 договору).

За порушення зобов'язання по своєчасній оплаті вартості отриманого природного газу позивачем на підставі п.7.2 договору здійснено нарахування 2629446,36 грн. пені, у тому числі 87769,54 грн. за зобов'язаннями січня 2013р., 349382,61 грн. за зобов'язаннями лютого 2013р., 454263,83 грн. за зобов'язаннями березня 2013р.; 187865,15 грн. за зобов'язаннями квітня 2013р.; 61611,14 грн. за зобов'язаннями травня 2013р., 9401,88грн. за зобов'язаннями червня 2013р.; 7908,29 грн. за зобов'язаннями липня 2013р., 65339,93грн. за зобов'язаннями серпня 2013р.; 165896,47грн. за зобов'язаннями вересня 2013р.; 463636,87 грн. за зобов'язаннями жовтня 2013р.; 396178,08грн. за зобов'язаннями листопада 2013р.; 380192,57 грн. за зобов'язаннями грудня 2013р.

Поряд з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем у порушення п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при нарахуванні пені за прострочення виконання зобов'язання у січні, лютому 2013р. помилково взято в розрахунок день фактичної сплати заборгованості.

Однак, при здійсненні власного розрахунку пені, місцевий господарський суд помилково виключив періоди, коли мало місце часткове погашення боргу.

Відтак, провівши перерахунок пені з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах шестимісячного строку та щодо кожного підписаного акту приймання-передачі природного газу окремо, належний до стягнення розмір пені становить 2621936,07грн.

При цьому, розглядаючи вимогу в частині стягнення пені, суд першої інстанції скористався своїм правом наданим ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, частково задоволив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на 30 %.

Поряд з цим, у апеляційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як на підставу скасування оскарженого рішення від 08.07.2014 року посилається на те, що суд не обґрунтував винятковості даного випадку виходячи з інтересів сторін.

Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням апелянта, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається, за порушення строку сплати грошових зобов'язань, крім пені, нараховані інфляційні та річні, кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є населення, через низький ступінь розрахунків якого і виникла заборгованість, а також зважаючи на невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання, наданого населенню, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 30 %.

Отже, з огляду на принцип співрозмірності та враховуючи інтереси обох сторін, з відповідача належить до стягнення 1835355,25 грн. пені, у зв'язку з цим у позові про стягнення 786580,82 грн. пені слід відмовити.

Стосовно вирішення судом першої інстанції спору в частині розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний суд встановив, що при проведенні такого розрахунку у період прострочення виконання зобов'язання помилково включено день фактичної оплати боргу.

На підставі наведеного, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 733543,21грн. 3 % річних. У решті заявлених до стягнення процентів річних - 1971,12грн., слід відмовити.

Також, колегія суддів встановила, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 604260,07 грн. інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, з огляду на допущені судом першої інстанції арифметичні помилки при здійсненні перерахунку інфляційних втрат, а також невірне нарахування пені, процентів річних, внаслідок виключення періодів, коли мало місце часткове погашення боргу, оскаржене рішення у вказаних частинах підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 р. у справі №918/485/14 - змінити, виклавши п. 2, 3 його резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, вулиця Галицького, 27, місто Рівне, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 49432822,49 грн. (сорок дев'ять мільйонів чотириста тридцять дві тисячі вісімсот двадцять дві гривні сорок дев'ять копійок) основного боргу, 1835355,25 грн. (один мільйон вісімсот тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень двадцять п'ять копійок) пені, 733543,21 грн. (сімсот тридцять три тисячі п'ятсот сорок три гривні двадцять одну копійку) 3% річних, 604260,07 грн. (шістсот чотири тисячі двісті шістдесят гривень сім копійок) інфляційних втрат та 73067,02 грн. судового збору.

В позові в частині стягнення 786580,82 грн. пені, 1971,12грн. 3% річних - відмовити".

У решті рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Рівненської області видачу судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №918/485/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.