Рішення № 40358384, 01.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23909/13 01.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 15 492,18 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Олексієнко О.А. за довіреністю № 08-2014 від 01.01.2014 р.

від відповідача: Кудрявський С.М. за довіреністю № ГО-13/283 від 11.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.12.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (відповідач) про стягнення 15492,18 грн. збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія 2Еталон» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 200006-06200181 від 18.01.2011 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/5238768), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. по справі № 910/23909/13 (суддя Стасюк С.В.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено вини водія ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а отже не має підстав на відшкодування шкоди в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р. по справі № 910/23909/13 (колегія суддів: головуюча суддя М.А. Дідиченко, судді М.А. Руденко, Б.О. Ткаченко) рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. у справі № 910/23909/13 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю.

Судове рішення мотивовано тим, що особою, яка є відповідальною за завданні збитки є ОСОБА_3, відповідальність якого, в свою чергу, застрахована відповідачем.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р. та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. у справі № 910/23909/13, при цьому скаржник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1188 Цивільного кодексу України при вирішенні питання щодо настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3, а також на те, що вирішуючи питання щодо відшкодування вартості відновлюваного ремонту автомобіля, не було надано оцінки того факту, що вартість відновлюваного ремонту фактично перевищує ринкову вартість транспортного засобу.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 р. у справі № 910/23909/13 (колегія суддів: головуючий суддя А.С. Ємельянов, судді І.М. Волік, Г.К. Прокопанич) касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р. у справі № 910/23909/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/257 від 03.07.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/23909/13.

В порядку статті 2-1 ГПК України справу № 910/23909/13 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/23909/13 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 01.09.2014 р. о 14:50 год.

В судове засідання, призначене на 01.09.2014 р. представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 01.09.2014 р., заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.09.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір № 200006-06200181 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 21.01.2011 р. по 20.01.2012 р.

07.08.2011 р. в селі Баланівка Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3. Наведене підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області від 18.08.2011 р.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області від 17.08.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи.

При цьому судом враховано, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

Таким чином, постанова Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області від 17.08.2011 про відмову у порушенні кримінальної справи є доказом у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що особою, яка є відповідальною за завдані збитки власнику автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Висновку № 705Е-09 експертного дослідження автомобіля, що складений 23.09.2011 р. оцінювачем ОСОБА_5 становить 28 532,76 грн. (надалі - висновок № 705Е-09 від 23.09.2011 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 42-25238 від 09.11.2011 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15 492,18 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 9284 від 09.11.2011 р. та № 9289 від 14.11.2011 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 07.08.2011 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб;

- забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач вважає особою відповідальною за заподіяну шкоду ОСОБА_3 саме відповідача, як особу, якою була застраховано відповідальність ОСОБА_3 на підставі полісу ВЕ/5238768.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № ВЕ/5238768. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідач на вимогу Господарського суду міста Києва надав копію полісу № ВЕ/5238768 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи також містять витяг з єдиної централізованої бази даних, наданий МТСБУ на запит суду щодо полісу № ВЕ/5238768.

Відповідно до полісу № ВЕ/5238768, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_3, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 51 000,00 грн., франшиза - 00,00 грн. Термін дії полісу з 00:00 год. 27.08.2010 р. до 26.07.2011 р.

Отже по матеріалам справи судом встановлено, що датою закінчення строку дії полісу ВЕ/5238768 визначено 26.07.2011 р., в той час як спірна ДТП сталася 07.08.2011 р.

Таким чином відповідач не є і не може бути відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача на підставі страхового полісу № ВЕ/5238768, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 15 492,18 страхового відшкодування не підлягає задоволенню.

З огляду на вищезазначене, інші обставини, пов'язані з визначеннім розміру матеріальної шкоди, не мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2014 р.

Суддя Гумега О. В.