Рішення № 40358350, 02.09.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 р. Справа № 909/876/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І., секретар судового засідання Ковальчук Р.О.

за участю:

представника позивача - Чорняк М.П.

представника відповідача - Лавринович Р. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства Виробничого комплексу "Лілея" (вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, 46010, код 30622600)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Консервного заводу "Консерваторія" (вул. Січинського, 53, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200, код 351853709079)

про стягнення 88 804,66 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору

встановив, що приватне акціонерне товариство Виробничого комплексу "Лілея" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Консервного заводу "Консерваторія" про стягнення 20630,50 грн. - основного боргу, 2610,75 грн. - пені, 62923,03 грн. - 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, 2640,38 грн. - інфляційних, 1827 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч умовам договору № 7П/13 про виготовлення друкованої продукції від 01.08.2013р., нормам ЦК України, ГК України, не оплатив в повному обсязі виготовлену продукцію. Факт поставки виготовленої продукції підтвердив видатковими накладними № 7926/7 від 08.08.2013р., № 8148/7 від 05.09.2013р., № 8242/7 від 13.09.2013р., № 8876/7 від 14.11.2013р., № 9234/7 від 18.12.2013р., (копії яких наявні в матеріалах справи)

За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню, 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки та інфляційні.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не подав, однак в судовому засіданні щодо позовних вимог в частині нарахованих 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, пені та інфляційних - заперечив.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позов слід задоволити частково, судовий збір стягнути з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому суд врахував наступне:

01.08.2013р. між приватним акціонерним товариством "Виробничий комплекс" Лілея", надалі - "Виконавець" та товариством з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" надалі "Замовник" укладено договір № 7П/13 про виготовлення друкованої продукції, згідно умов якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити Замовнику друковану продукцію, надалі "Продукцію", а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти її та повністю оплатити вартість даної Продукції п.1.1 Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що асортимент, кількість та ціна Продукції вказується в рахунках-фактурах та/або накладних на Продукцію, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Замовник зобов'язується прийняти та провести стовідсоткову оплату за друковану Продукцію в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Додатком №1, п. 2.4.2 Договору.

Додатком № 1 до Договору № 7П/13 від 01.08.2013р. визначено порядок розрахунків і суми Договору, а саме п.4 встановлено, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця кошти в такому порядку: - 50% (п'ятдесят відсотків) передоплатою, згідно з виставленим рахунком - фактурою; - решту протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання Замовником Продукції та видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином та виготовив продукцію на суму 66294,50 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних.

Однак, відповідач виконав свої зобов'язання за надані послуги частково сплативши 45664,00 грн.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Приписами ч.1 п.1 ст.530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи викладене та те, що документами наявними в матеріалах справи, підтверджено, а відповідачем в свою чергу не заперечено факту виконання позивачем робіт на зазначену суму, вимога позивача про стягнення основної суми боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З врахуванням норми ч.6 ст.232 ГК України позивач отримав право нараховувати пеню за період прострочки з 02.01.2014 по 02.07.2014 (п. 4 Додаткової угоди до Договору), а він нарахував пеню з 01.10.2013р. по 01.08.2014р., що є неправомірним, в зв'язку з чим судом здійснено перерахунок пені з врахуванням встановленого законом періоду нарахування на суму заборгованості по наданих послугах в розмірі 20630,50 грн., а тому задоволенню підлягає стягнення пені в сумі 1608,61 грн. за період з 02.01.2014 по 02.07.2014. В частині стягнення 1002,14 грн. пені слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення 2640,38 грн. збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено що позивачем невірно встановлено період нарахування інфляційних збитків з жовтня 2013р. по липень 2014р., замість періоду з 02.01.2014р. по 11.08.2014. За таких обставин вимога позивача про стягнення інфляційних збитків в сумі 2372,51 грн. підлягає задоволенню. В частині стягнення суми 267,87 грн. - суд відмовляє.

В частині 62923,03 грн. - 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки - слід відмовити, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору ( п. 3.4) нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підлягають під визначення пені ( ч.3 ст. 549 ЦК України), яка вже нарахована відповідно до п. 3.5 договору в розумінні 0,5% від суми простроченого платежу але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення за цей самий період, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Консервного заводу "Консерваторія", (вул. Січинського, 53, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200, р/р 26002010207331 в ПАТ "ВТБ Банк" МФО 321767, код 351853709079) на користь приватного акціонерного товариства Виробничого комплексу "Лілея" (вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, 46010, р/р 26006301034688 в ПАТ "ТЕРНА БАНК" м. Тернопіль, МФО 380601, інд. код 30622600) - 20630,50 грн. - основного боргу, 1608,61 грн. - пені, 2372,51 грн. інфляційних, 1320,66 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1002,14 грн. - пені, 62923,03 грн. - 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, 267,87 грн. - інфляційних - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.14

Суддя Грица Ю.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Грица Ю. І. 05.09.14