Ухвала суду № 40357776, 03.09.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Чупікової В.В., Галичанського А.Д.

секретар Ковальчук Н.О.

за участю: ОСОБА_1, представників апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи приватний нотаріус, Реєстраційна служба Головного управління юстиції України в Чернівецькій області та Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Чернівецькій області про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.12.2010р. №807/22, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на будівельні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 травня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_5, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_1, виконкому Чернівецької міської ради, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_9, Реєстраційна служба ГУЮ України в Чернівецькій області, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Чернівецькій області про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.12.2010р. №807/22, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на будівельні матеріали.

22-ц/794/1063/ 2014 р. Головуючий у 1 інстанції Федіна А.В.

Категорія 19/21 доповідач Перепелюк І.Б.

Позовні вимоги обґрунтовували слідуючими обставинами.

25.10.2010р. ОСОБА_8 та ОСОБА_1 уклали договір дарування нерухомого майна, який був посвідчений нотаріально, згідно якого, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_1 45/100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Договір був оформлений незаконно, оскільки відповідачі знали про те, що ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 08.10.2010р. було накладено заборону на відчуження об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 і зазначене майно є спірним.

Позивач ОСОБА_5 та її покійний чоловік ОСОБА_10 є забудовниками спірних самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна, а саме житлових будинків літ. «А» та літ. «Б» з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_10 їх син ОСОБА_7 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_8 та його колишня дружина ОСОБА_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, однак там не проживають.

14.12.2010р. на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №807/22 було видано свідоцтво на ім'я ОСОБА_8, згідно якого посвідчено право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 163,40 кв.м., в тому числі пять житлових кімнат площею 90,50 кв.м., сарай літ. «В», вбиральні літ. «Г», огорожа №4-5, у розмірі 1/1 частки.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 19.04.2011р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2011р. скасовано рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 07.07.2010р., яким був задоволений позов ОСОБА_8 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно по АДРЕСА_1, зокрема будинки літ. «А» і літ. «Б» та в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили визнати недійсним договір дарування нерухомого майна від 25.10.2010р. відповідно до якого, ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_1 45/100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. «Б», посвідчений за реєстровим №5050 приватним нотаріусом міського нотаріального округу; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме 45/100 часток зазначеного будинковолодіння що є предметом договору дарування; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.12.2010р. №807/22; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.12.2010р. видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на ім'я ОСОБА_8, згідно якого посвідчено право власності на житловий будинок літ. «А», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Г», огорожу №4-5, у розмірі 1/1 частки; витребувати з чужого незаконного володіння нерухоме майно: житловий будинок літ. «А», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Г», огорожу №4-6; визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та складаються з усіх будівельних матеріалів та обладнання, яке було використано у процесі будівництва : житлового будинку літ. «А» загальною площею 163,40 кв.м., житловою площею 90,50 кв.м., ступінь будівельної готовності якого становить 72%, житлового будинку літ. «Б», загальною площею 254,70 кв.м., житловою площею 92,20 кв.м., ступінь будівельної готовності якого становить 88%, сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», криниці №1, огорожі №2,3,5,6.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 травня 2014 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування нерухомого майна від 25.10.2010р., відповідно до якого ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_1 45/100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 м.Чернівців, яке складається з житлового будинку літ.«Б», що посвідчений за реєстровим №5050, приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_9; вирішено витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно що є предметом договору дарування; визнано незаконним та скасовано п. 3 та підпункти 3.3, 3.3.1, 3.3.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.12.2010р. №807/22; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.12.2010р., яке видано виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на ім'я ОСОБА_8, згідно якого посвідчено право власності на житловий будинок літ. «А», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Г», огорожу; витребувано зазначене нерухоме майно з володіння ОСОБА_8; визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на будівельні матеріали, які були використанні для самочинного будівництва на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 житлового будинку літ. «А», загальною площею 163,40 кв.м., житловою площею 90,50 кв.м., ступінь будівельної готовності якого становить 72%; житлового будинку літ. «Б», загальною площею 254,70 кв.м., житловою площею 92,20 кв.м., ступінь будівельної готовності якого становить 88%, сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», криниці №1, огорожі №2,3.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_8, ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянти вважають оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що судом не взято до уваги докази, що свідчать про факт побудування ним вказаних об'єктів, а саме: житлового будинку літ. «А», житлового будинку літ. «Б», сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», криниці №1, огорожі, які розташовані по АДРЕСА_1.

Також апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на те, що аналогічний позов між тими ж сторонами та такими ж позовними вимогами був розглянутий Першотравневим районним судом м.Чернівці 09.08.2012р., рішенням якого задоволено позовні вимоги позивачів, однак вказане рішення було скасоване рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 25.10.2012р. , відповідно до якого позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення - залишити без змін з наступних підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції дослідив представлені сторонами докази, дав їм вірну оцінку, визначився з характером правовідносин, застосував відповідні норми матеріального права.

Так судом першої інстанції встановлено, що об'єкти нерухомого майна, з приводу яких є спір, а саме : житлові будинки літ. «А» та літ. «Б», сарай літ. «В» вбиральня літ. «Г», колодязь та огорожа розташовані по АДРЕСА_1 м.Чернівців.

Згідно договору дарування від 25.10.2010р. посвідченого нотаріусом, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_1 45/100 часток будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції, керуючись положеннями ч.1 ст.717, ч.2 ст.718 ЦК України, вірно звернув увагу на те, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Будинковолодіння належало дарувальнику на підставі рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 07.07.2010р. на підставі якого було зареєстровано право власності.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 19.04.2011р. зазначене рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 07.07.2010р. скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_8 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовлено.

Цим же рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 19.04.2011р., залишенним без змін Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що позивач ОСОБА_5 є співзабудовником спірних обєктів самочинного будівництва по АДРЕСА_1, а також спадкоємцем майна після смерті її чоловіка ОСОБА_10, оскільки будучи дружиною останнього, приймала особисту участь у самочинному будівництві вказаного нерухомого майна шляхом трудової участі та вкладення своїх коштів.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивач ОСОБА_7 звернувся із заявою про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції, правильно зазначив, що позивачі не були сторонами оспорюваного правочину, проте відповідно до ст.3 ЦПК України вони мають право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правильним є висновок суду про наявність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним спірного договору дарування, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України даний правочин суперечить вимогам ч. 2 ст. 718 ЦК України так як, дарунком за вказаним договором стали майнові права, які не належали дарувальнику.

Доводи апелянтів про те, що є підстави для закриття провадження, оскільки позивачі вже зверталися до суду з аналогічними позовними вимогами і з тих самих підстав спростовуються наступним.

Встановлено, що спір з приводу нерухомого майна існує між сторонами не один рік, що неодноразово було предметом судового розгляду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив всі матеріали справи та докази, на які посилалися сторони.

Зі змісту рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25.10.2012р. вбачається, що позивачі вже звертались до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування з тих підстав, що договір був укладений під час заборони на відчуження спірних обєктів нерухомого майна по АДРЕСА_1, відповідно до ухвали Першотравневого районного суду від 08.10.2010р. про забезпечення позову.

Рішенням апеляційної інстанції в задоволені позову було відмовлено у зв'язку з тим, що обтяження відповідно до ухвали суду про забезпечення позову, на момент укладення спірного договору зареєстроване не було, а також у зв'язку з тим, що позивачі не є сторонами оспорюваного договору.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою та пред'являючи вимогу про визнання недійсним договору дарування, позивачі крім того, що даний договір був укладений в період дії ухвали суду про забезпечення позову, посилались також на те, що рішення суду, на підставі якого було визнано право власності дарувальника на будинковолодіння було скасовано апеляційним судом. Обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 19.04.2011р. стали підставою для визнання договору дарування недійсним і раніше позов з цих підстав позивачами не заявлявся.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.12.2010р. №807/22, які стосуються об»єктів спірного нерухомого майна а також свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.12.2010р. є правильним.

Доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02.08.2013р. та висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 28.11.2011р. вбачається, що ступінь будівельної готовності житлового будинку літ. «А» становить 72%, фізичний знос станом на 02.08.2011р. - 40%, ступінь будівельної готовності житлового будинку літ. «Б» 88 %, фізичний знос станом на 02.08.2013р. - 56 %, ступінь будівельної готовності господарських будівель та споруд 100% з ознаками значного фізичного зносу.

Судом встановлено, що спірні обєкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 збудовані самочинно та не є обєктами завершеного будівництва, оскільки відсутній 100% ступінь їх будівельної готовності.

В апеляційній скарзі апелянти посилалися на те, що позивачі вже зверталися із позовом щодо визнання за ними права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використанні в процесі будівництва.

Дійсно, рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 30.09.2011р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22.12.2011р., позивачами вже заявлялися вимоги про визнання за ними права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використанні в процесі будівництва, проте вказаним рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що на момент розгляду справи відповідачі були власниками спірних обєктів нерухомого майна, а також у звязку з тим, що позивачами не зазначено на які саме будівельні матеріали вони просять визнати право власності та де вони знаходяться. На момент розгляду зазначеної справи позовні вимоги з тих підстав, що будинковолодіння належало дарувальнику неправомірно, враховуючи рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 19.04.2011р. яким було скасовано рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 07.07.2010р. та в задоволенні позову ОСОБА_8 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовлено, не заявлялися.

Зі змісту ст.331 ЦК України вбачається, що право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). При створенні такого майна право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна.

Як було встановлено судом будівництво вказаних об»єктів нерухомого майна було здійснено позивачем ОСОБА_5 та її покійним чоловіком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ., спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_7

Якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Вартість будівельних матеріалів, що були використанні в процесі самочинного, незавершеного будівництва, які складаються з житлового будинку літ. «А», житлового будинку літ. «Б», криниці, огорожі, сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», що розташовані по АДРЕСА_1 становить 1156442грн., що підтверджується висновком №320 судової будівельно-технічної експертизи від 02.08.2013р.

Отже, позовні вимоги щодо визнання за позивачами права спільної сумісної власності на будівельні матеріали, які були використанні для самочинного будівництва на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 житлового будинку літ. «А», ступінь будівельної готовності якого становить 72%; житлового будинку літ. «Б», ступінь будівельної готовності якого становить 88%, сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», криниці №1, огорожі №2,3 є обґрунтованими.

Рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :