Рішення № 40356947, 02.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"02" вересня 2014 р. Справа № 911/3146/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», м. Вишневедо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1про стягнення 11223,98 грн.за участю представників:

позивача:Хомяков С.М. - дов. від 12.03.2014р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 11223,98 грн., з яких 7957,80 грн. основний борг, 905,21 грн. інфляційні втрати, 120,47 грн. 3% річних, 648,94 грн. пеня та 1591,56 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 13.12.2013р. № 006934 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у визначені договором строки.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки від 13.12.2013р. № 006934 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ «Кримська водочна компанія» - постачальник зобов'язалося передати у власність відповідача - покупця, а покупець прийняти і оплатити алкогольні та безалкогольні напої, далі - продукція або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна, асортимент, номенклатура, кількість продукції, що продається за цим договором, вказуються в додатковій угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної (их) і вказується в ній (их). Ціна, асортимент, номенклатура, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами цього договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (их). Продукція поставляється партіями. Партія продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 календарного дня з моменту її передачі.

Відповідно до п 2.9 договору моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності вимітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

Згідно п. 2.10 договору, враховуючи те, що доставка продукції буде здійснюватися централізовано - кільцевими перевезеннями, відпуск продукції покупцю може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей за умови виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів Україна від 16 травня 1996 р. № 99.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р. Термін дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії договору, жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (п. 7.1 договору).

Листом від 13.12.2013р. відповідач надав позивачу список уповноважених осіб приймати товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Кримська водочна компанія» без видачі довіреності, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору ТОВ «Кримська водочна компанія» поставило відповідачу товар на загальну суму 7957,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 24.12.2013р. № РН-60-066927 на суму 1993,02 грн., від 25.12.2013р. № РН-60-067308 на суму 2087,22 грн., від 27.12.2013р. № РН-60-067852 на суму 1716,12 грн., від 31.12.2013р. № РН-60-068533 на суму 2161,44 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою ТОВ «Кримська водочна компанія», завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар в повному обсязі та у строки визначені договором не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 7957,80 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Кримська водочна компанія» та ФОП ОСОБА_1 від 01.01.2014р., відповідно до якого сальдо на користь ТОВ «Кримська водочна компанія» станом на 01.01.2014р. складає 7957,80 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печаткою ТОВ «Кримська водочна компанія», завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 7957,80 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Кримська водочна компанія» - первісний кредитор та ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» - новий кредитор укладено договір про відступлення права вимоги від 03.03.2014р. № 03/03/14, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки від 13.12.2013р. № 006934 щодо погашення заборгованості за поставлений товар, неустойки (штрафу, пені),3% річних, інфляційних збитків (п. 1.1 договору про відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ «Кримська водочна компанія» відступило позивачу належні йому права вимоги, які витікають із договору поставки від 13.12.2013р. № 006934, укладеного між ТОВ «Кримська водочна компанія» та ФОП ОСОБА_1.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість перед позивачем в розмірі заявленої до стягнення суми 7957,90 грн.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 7957,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором поставки від 13.12.2013р. № 006934, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період з 15.01.2014р. по 20.07.2014р. складають 905,21 грн., 3 % річних з простроченої суми за загальний період з 15.01.2014р. по 20.07.2014р. складають 120,47 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача підлягає задоволенню.

На підставі п. 4.1 договору позивач просить стягнути з відповідача за порушення термінів оплати товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 15.01.2014р. по 20.07.2014р. складає 648,94 грн.

Також, позивач на підставі п. 4.1 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати товару більше ніж 30 календарних днів штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена, який за розрахунком позивача складає 1591,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення.

Здійснений позивачем розрахунок пені по видатковій накладній від 31.12.2013р. № РН-60-068533 є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Розмір пені за видатковими накладними від 24.12.2013р. № РН-60-066927, від 25.12.2013р. № РН-60-067308, від 27.12.2013р. № РН-60-067852, був розрахований позивачем більше ніж за шість місяців, тому судом здійснено власний розрахунок пені за зазначеними видатковими накладними, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1993.0215.01.2014 - 14.04.2014906.5000 %0.036 %*63.891993.0215.04.2014 - 15.07.2014929.5000 %0.052 %*95.452087.2216.01.2014 - 14.04.2014896.5000 %0.036 %*66.162087.2215.04.2014 - 16.07.2014939.5000 %0.052 %*101.041716.1218.01.2014 - 14.04.2014876.5000 %0.036 %*53.181716.1215.04.2014 - 16.07.2014939.5000 %0.052 %*83.081716.1217.07.2014 - 18.07.2014212.5000 %0.068 %*2.35Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягає пеня в сумі 638,19 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє, оскільки вона всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочену суму боргу більше ніж за 6 місяців, в зв'язку з чим вимоги в цій частині є безпідставні.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7957,80 грн. основного боргу, 905,21 грн. інфляційних втрат, 120,47 грн. 3% річних, 638,19 грн. пені та 1591,56 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного останній суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 6-В, ідентифікаційний код 38679874) 7957 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 80 коп. основного боргу, 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 120 (сто двадцять) грн. 47 коп. 3% річних, 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 19 коп. пені, 1591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто один) грн. 56 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 04.09.2014р.