Постанова № 40356087, 28.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 907/353/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Плотніцького Б.Д.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" від 16.06.14р. б/н

на рішення господарського суду Закарпатської області від 30.05.2014р.

у справі № 907/353/14

за позовом Тернопільської обласної асоціації по будівництву "Облагробуд", м.Тернопіль

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр", м.Ужгород

за участю третьої особи, без самостійних вимог, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбівський деревообробний завод", Тернопільська обл., смт.Дружба

про стягнення 233714,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Гарагуц В.Ф.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.05.2014р. у справі №907/353/14 (суддя Івашкович І.В.) задоволено позов Тернопільської обласної асоціації по будівництву (надалі - ТООБ) «Облагробуд», стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Торгово-промисловий центр" на користь позивача 233 714,59 грн. (в т.ч. 225000,00 грн. основного боргу, 4095,00 грн. інфляційних нарахувань, 4619,59 грн. 3% річних).

При прийнятті рішення суд виходив з того, що між сторонами був укладений договір про відступлення частки в статутному капіталі (фонді) від 17.09.2012р., згідно з п.1.1 якого позивач зобов'язався оплатно відступити відповідачу свою частку у статутному капіталі (фонді) ТзОВ "Дружбівський деревообробний завод", а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти частку та оплатити її вартість відповідно до умов договору. Згідно з п.1.3 договору позивач відступив відповідачеві частку в статутному капіталі (фонді) ТзОВ "Дружбівський деревообробний завод", що є його внеском, в розмірі 330000 грн., що становить 100% статутного капіталу (фонду) ТзОВ "Дружбівський деревообробний завод".

Дане рішення оскаржив відповідач, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог скаржник послався на те, що суд першої інстанції виніс рішення, неповно з'ясувавши всі обставини справи, вийшов за межі своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством та, при цьому, порушив ст.19 Конституції України. ТзОВ «Торгово-промисловий центр», через упереджене ставлення суду, не мало змоги реалізувати своє право, передбачене нормами ГПК України, а саме подати суду обґрунтовані заперечення на подану позовну заяву, здійснити підготовку та подання належного контррозрахунку по справі. Апелянт також зазначив, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише розрахунки позивача, які не відповідають дійсності.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав до суду відзив, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що рішення суду прийнято із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач та третя особа явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм ухвали суду від 02.07.2014р. (а.с. 64, 65). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без представників відповідача та третьої особи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

17.09.2012р. між ТООБ «Облагробуд» та ТзОВ «Торгово-промисловий центр» було укладено договір про відступлення частки в статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю «Дружбівський деревообробний завод» (надалі - договір, а.с.11), відповідно до якого ТООБ «Облагробуд» оплатно відступає ТзОВ «Торгово-промисловий центр» свою частку у статутному капіталі (фонді) ТзОВ «Дружбівський деревообробний завод», а відповідач приймає та оплачує таку частку відповідно до умов даного договору (п.1.1).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманої частки у статутному капіталі утворилась заборгованість, у зв'язку з чим 06.11.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №13 про сплату боргу в розмірі 225000,00 грн. (а.с.14).

Подальша несплата вказаної суми заборгованості стала підставою для звернення ТООБ «Облагробуд» до господарського суду із позовом про її стягнення.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1.3 договору, позивач відступає на користь відповідача частку у статутному капіталі (фонді) третьої особи, що є її внеском в розмірі 330000,00 грн., що становить 100,00% статутного капіталу (фонду) товариства з обмеженою відповідальністю «Дружбівський деревообробний завод». Пунктом 2.3 вищевказаного договору, передбачено, що оплата здійснюється в наступному порядку:

- до 30.09.2012р. відповідач сплачує на користь позивача - 100 000,00 грн.;

- до 31.11.2012р. відповідач сплачує на користь позивача - 50 000,00 грн.;

- до 31.09.2013р. відповідач сплачує на користь позивача - 180 000,00 грн.;

Згідно з доданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача підтверджено здійснення відповідачем оплати за спірним договором на суму 105000 грн., в т.ч. 21.09.2012р. оплачено 100000 грн, 31.10.2012р. - 5000 грн. (а.с. 21-22). Зобов'язання щодо оплати 225000 грн. залишилось не виконаним.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає про помилковість стягуваної суми внаслідок неврахування позивачем і судом першої інстанції платежів, які ТзОВ «Торгово-промисловий центр» здійснювало протягом тривалого періоду часу з метою погашення боргу. Таке твердження скаржника є необґрунтованим, оскільки він не вказує ні розміру, ні часу здійснення вказаних платежів, а також не подає жодних доказів, які б підтверджували факт здійснення платежів.

Колегія суддів також вважає голослівним твердження скаржника про упередженість суду першої інстанції та про ненадання йому можливості для подання заперечень на позовну заяву та контррозрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 15.04.2013р. було порушено провадження у справі і зобов'язано відповідача подати відзив на позовну заяву; явку сторін визнано обов'язковою. Вказану ухвалу відповідач отримав, що підтверджується повідомленням про вручення йому вказаної ухвали (а.с. 3). Ухвалами від 28.04.2014р. та від 21.05.2014р. розгляд справи відкладався, відповідача повторно зобов'язувалось надати відзив. Як свідчать відповідні відмітки зі зворотної сторони ухвал, вони надсилались всім учасникам судового процесу.

Проте, ТзОВ «Торгово-промисловий центр» жодного разу не з'явився в судові засідання у даній справі, не подав відзиву на позовну заяву чи будь-яких доказів, які мали б значення для розгляду даної справи; не подав таких і в суді апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія погоджується висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення заборгованості в розмірі 225000,00 грн. є підставною і підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку рішення суду першої інстанції щодо стягнення 4095,00 грн. інфляційних нарахувань та 4619,59 грн. 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про його обгрунтованість в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У процесі розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено факт недоплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1728,15 грн.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Зважаючи на вказане, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.05.2014р. у справі №907/353/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" - без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" (88000, м.Ужгород, вул.Боженка, 2/4, ідентифікаційний код 22090788) у доход Державного бюджету України 1728,15 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 04.09.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Плотніцький Б.Д.

Галушко Н.А.