Ухвала суду № 40354233, 02.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про припинення провадження

"02" вересня 2014 р. Справа № 916/2620/14

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.,

Воронюка О.Л.

При секретарі: Максиміхіній Ю.В.

За участю представників сторін

Від ТОВ "СВІТКОМ-ТОРГ" - Недялкова О.О., довіреність № б/н, від 16.07.14;

Інші представники в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову господарського суду Одеської області від 16.07.2014р.

у справі № 916/2620/14

За заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „СВІТКОМ-ТОРГ"

про банкрутство

Встановила:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.2014 За заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „СВІТКОМ-ТОРГ", на підставі ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „СВІТКОМ-ТОРГ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси провести позапланову перевірку ТОВ „Фантом 2012" згідно приписів ст. 78 Податкового кодексу України та надати відповідний акт до господарського суду Одеської області.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.07.2014р. визнано ТОВ „„СВІТКОМ-ТОРГ" банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено гр..ОСОБА_4., якого зобов'язано провести ліквідаційні заходи, передбачені ст..ст. 3745, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Заборонено накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а провадження по справі № припинити, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Одеським апеляційним господарським судом апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві прийнята до провадження. Однак судова колегія вважає, що апеляційне провадження по цій справі було порушено помилково з огляду на наступне.

В силу ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); кредиторами визнаються юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Законодавче визначення кредитора як осіб, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, міститься також й у частині 1 статті 210 Господарського кодексу України.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями частини 3 зазначеної норми права та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником, органи державної податкової служби виступають лише як потенційні кредитори та можуть набути відповідного процесуального статусу лише після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та у разі звернення особи із кредиторськими вимогами до боржника.

Між тим, скаржником не доведено існування податкової заборгованості та не заявлено грошових вимог до ТОВ „СВІТКОМ-ТОРГ".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Крім цього, згідно із ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Контролюючим органом може здійснюватися збір податкової інформації у відповідності до статтей 72, 73 Податкового кодексу України.

Тобто, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. Відтак, визнання боржника банкрутом не призводить до ліквідації юридичної особи та її виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не порушуються права контролюючого органу щодо проведення перевірок дотримання податкового законодавства.

Виходячи з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 у разі помилкового порушення апеляційного провадження суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм Конституції України, Закону про банкрутство та ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Одеської області від 16.07.2014р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 91, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА :

Апеляційне провадження з перегляду постанови господарського суду Одеської області від 16.07.2014р. у справі № 916/2620/14 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві - припинити.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.09.2014р.

Головуючий суддя Лашин В.В.

Суддя Єрмілов Г.А.

Суддя Воронюк О.Л.