Рішення № 40352183, 27.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3529/14 Головуючий 1 інстанції: Сенаторов В.М.

Справа № 2018/17234/2012 Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Гуцал Л.В., Івах А.П.

за участю секретаря - Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2014 року

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним правочину, визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 24 жовтня 2012 року звернулася до суду з позовом, після уточнення якого просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.06.2004 року нежитлових приміщень № 1-4, 4а, 4б, 24-1 ХV, XVIII, XVII-а, загальною площею 94,8 кв.м. підвальної частини житлового будинку в літ. «А-4», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений від її імені між представником ОСОБА_7 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, зобов'язати ОСОБА_7 повернути ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 сплачені ними за договором купівлі-продажу від 14.06.2004 року 75 000 грн., стягнути судові витрати.

Недійсність договору позивач обґрунтовував укладенням його з перевищенням повноважень особою, яка діяла за довіреністю.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнано недійсним з моменту його укладання договір купівлі-продажу від 14 червня 2004 року нежитлових приміщень № 1-4, 4а, 4б, 24-1 ХV, XVIII, XVII-а, загальною площею 94,8 кв.м. підвальної частини житлового будинку в літ. «А-4», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, підписаний ОСОБА_7 з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 як такий, що підписаний представником ОСОБА_7 з перевищенням наданих їй повноважень на вкрай невигідних умовах.

Визнано право власності на нежитлові приміщення № 1-4, 4а, 4б, 24-1 ХV, XVIII, XVII-а, загальною площею 94,8 кв.м. підвальної частини житлового будинку в літ. «А-4», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 по 25 233 грн. 33 коп. кожному.

Стягнуто судові витрати з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у рівних частинах по 477 грн. 50 коп. на користь ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що оцінка вартості нерухомого майна безпосередньо перед укладенням договору купівлі-продажу замовляла та проводила саме ОСОБА_4 Ціна, за яку було продане майно у п'ять разів перевищує ціну, за яку ОСОБА_4 це майно придбала.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу був укладений ОСОБА_7 на край невигідних умовах для власника ОСОБА_4. а тому є підстави для визнання його недійсним.

Судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує судове рішення і ухвалює нове, оскільки недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Позивач просив визнати договір купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що ОСОБА_7, яка є її донькою і діяла за довіреністю від імені ОСОБА_4, уклала угоду з перевищенням повноважень на край невигідних для позивача умовах, а саме продала нежитлові приміщення за ціною 75700 грн,, але ринкова вартість майна складала 191000грн.

Згідно зі ст.. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Одним із видів представництва, як це передбачено ст.. 244 вказаного Кодексу є представництво за довіреністю. Саме за таким правовим документом діяла ОСОБА_7 під час укладення спірного договору.

Як вбачається з довіреності від 11 червня 2004 року, виданою ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7, позивач давав останній право продати, обміняти належні їй нежитлові приміщення площею 94.8. кв.м. по АДРЕСА_1 на умовах які будуть визначені нею самостійно (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 05.04.2001 року ОСОБА_4 купила спірні приміщення за 15600 грн.(а.с. 7), а продала їх 14.06.2004 року за 75500грн. (а.с. 9)

В п.4 спірного договорі купівлі-продажу зазначено, що експертна вартість спірних нежитлових приміщень становить 75700 грн. за вказану суму і здійснено продаж приміщень.

Відповідно до умов ст.. 241 ЦК України правочин, вчинене ний представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчить про прийняття його до виконання.

Вказана норма права застосовується у разі перевищення представником своїх повноважень. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 не була обмежена щодо будь-яких умов договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції вважав, що підставою для визнання угоди недійсною є перевищення ОСОБА_7 повноважень саме пов'язаних з ціною, за яку продано приміщення, але довіреність, на підставі якої діяла остання, не містить будь-яких застережень і обмежень щодо вартості майна.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_4 не замовляла висновку про вартість нерухомого майна

Ринкова вартість квартири на час її продажу була встановлена, що до речі не є обов'язковим, і не має значення хто замовляв оцінку нерухомості.

Суд вважав, що ОСОБА_4 не схвалила договору, який був укладений ОСОБА_7 з перевищенням повноважень, але судом не встановлено, в чому полягає перевищення повноважень, в яких діях вона обмежена.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилається на те, що крім продаж нерухомості по заниженій ціні, ОСОБА_7 продала приміщення, які не були зазначені в довіреності. Але, як вбачається з позовної та уточненої заяви, таких вимог позивач у даній цивільній справі не заявляв. ОСОБА_4 раніше вже зверталася з позовом про визнання спірного договору недійсним, в якому посилалася на вищенаведені обставини і рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2011 року у задоволені позову було відмовлено і вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2011 року.

Щодо посилання позивача на те, що ОСОБА_7, гроші отримані від продажу їй не передала, то вказані обставини не впливають на вирішення питання про визнання угоди недійсною і не позбавляють права позивача звернутися до ОСОБА_7 з відповідною вимогою.

Не встановивши підстав, для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості, суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку про визнання його недійсним.

Що стосується застосування вимог закону про дотримання строків позовної давності, то судова колегія вважає, що такий строк, згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України не пропущений, оскільки позивач зверталася до суду з позовом про визнання договору недійсним з інших підстав і справа розглядалася судом протягом 2010-2011років.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов і в задоволені позову відмовляє.

Керуючись ст..ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п. 2 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії