Постанова № 4035146, 11.03.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2009 року / 12-47 год./ справа №2а-570/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Єгоровій О.Ю., за участю представників: позивача - Іванченка Ю.Л., відповідача - Вапірова І.В., за участю прокурора Шульги О.А., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні   адміністративну справу

за позовом   ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про  скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у травні 2005 року підприємство придбало у ОСОБА_1 сировину-металобрухт на загальну суму 4395923,52 грн., у серпні 2005р. придбало на загальну суму 1053413,70 грн., у вересні 2005 року придбало на загальну суму 2604638,05 грн. Факт придбання зазначеного металобрухту підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними у вказані періоди. При віднесенні сум податку на додану вартість, які є складовою ціни придбання товару, до складу податкового кредиту відповідних періодів, позивач керувався приписами пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки сировина для потреб виробництва і її придбання підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, включення сум податку у вартість сировини до податкового кредиту не є порушенням чинного податкового законодавства. Також зазначив, що визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, здійснювалося позивачем відповідно до приписів пп.7.71 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Позивач вважає, що дії щодо включення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість», а посилання в акті перевірки про порушення підприємством пп.7.4.1 та пп.7.4.5 ст.7 зазначеного Закону не відповідають дійсності. У своїх поясненнях зауважує, що бюджетне відшкодування у позивача виникло не з звичайних операцій з купівлі-продажу товарів на митній території України, а із експорту продукції за межі митної території, тому позивач вважає, що підприємством ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які на думку податкового органу є фіктивними фірмами і знаходяться на четвертому місці в ланцюгу постачальників, не мають ніякого відношення до відшкодування податку на додану вартість, натомість відповідачем не надано ніяких доказів того, що ОСОБА_1 придбало у ОСОБА_1 і використало у своїй діяльності саме той металобрухт, які постачали вищезазначені фіктивні суб'єкти господарювання, а не інші, з якими зазначена особа мала господарські відносини.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006р.

Відповідач позов не визнав, у запереченнях на позов зазначив, що в результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем норм п.1.8 ст.1, пп.7.72 п.7.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки суб'єктом господарювання завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 1207596,00 грн. по періодах: за травень 2005р. на суму 432436,00 грн., за серпень 2005р. на суму 554071,00 грн., за вересень 2005р. на суму 221062,00 грн., зазначені порушення оформленні Актом перевірки від 01.06.2006р. за №49/23-5-31094633. На підставі висновків зазначеного Акту, за порушення чинного законодавства, посадовою особою ОСОБА_2 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112305/0 від 14.06.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2005 рік на суму 432463,00 грн., за серпень 2005 рік на суму 554071,00 грн., за вересень 2005 рік на суму 221062,00 грн., а всього на суму 1207596,00 грн.

Відповідач зазначає, що в ході проведення виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень-вересень 2005 року направлені запити на проведення зустрічних перевірок постачальників товарів до інших податкових органів з метою підтвердження включення до податкових зобов'язань сум податку та сплати вказаних сум до бюджету, за результатами яких було складені акт №149/23-2/31094633 від 12.09.2005р. та акт №190/323-2/31094633 від 22.12.2005р.

За результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р. було складено акт №189/23-1-31094633 від 22.12.2005р. та зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2005 рік у розмірі 327984,00 грн.

За результатами зустрічних перевірок встановлено, що основними постачальниками позивача по третьому, четвертому ланцюгу є підприємства з ознаками фіктивності, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП Нертус Ц», ОСОБА_8. Згідно наданої банківської виписки встановлено, що постачальниками металопродукції (посередниками) в ланцюгу є також підприємства: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, зазначені підприємства за юридичною адресою не знаходяться, звітують про відсутність діяльності або не звітують взагалі, директора та засновники відношення до фінансово-господарської діяльності не мають, отже мають характер фіктивності.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позовних вимог та зазначив, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту зазначення зобов'язання по сплаті зазначеного податку у ціні товару. Ненадходження зазначеного податку до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця, котрим позивачем було перераховано відповідні суми податку, повинні були сплатити відповідну суму до Державного бюджету у відповідному податковому періоді. Зазначені суми податків в податкових деклараціях з податку на додану вартість в рядку податкове зобов'язання постачальники не відображали та, відповідно податкові зобов'язання не сплачували, тому у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування зазначеного податку, у зв'язку з чим, позивач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.  

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог позивача, зазначивши, що правові підстави для відшкодування податку на додану вартість та відповідне право вимоги позивача на відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість відсутні, оскільки право на відшкодування зазначеного податку виникає лише при фактичній сплаті податку, а не з факту відображання зобов'язання по сплаті зазначеного податку у ціні товару, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на підставі направлення на перевірку від 15.05.2006р. №300286, виданого відповідно до наказу ОСОБА_2 було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень-вересень 2005р., за наслідками якої було складено Акт перевірки від 01.06.2006р. за №49/23-5-31094633.

Зазначеним актом документальної перевірки було встановлено наступне:

•  за наслідками зустрічних перевірок було виявлено, що постачальники ОСОБА_1 по ланцюгу, яким перераховувались відповідні суми податку на додану вартість, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП «Нертус Ц», які повинні були сплатити суму податку до бюджету у травні 2005 року, таку суму в податковій декларації з ПДВ не відображали та, відповідно, податку у травні 2005 року до бюджету не сплачували, тому підприємством ОСОБА_1 у травні 2005р. було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 760447,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 760447,00 грн.; з урахуванням акту перевірки від 22.12.2005р. №189/23-1-31094633, яким за травень було зменшено суму ПДВ 327984,00 грн., фактичне зменшення податкового кредиту відповідно складає 432463,00 грн.

•  постачальники ОСОБА_1 по ланцюгу, пов'язаному з основним постачальником ОСОБА_11, яким перераховувались відповідні суми податку на додану вартість, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП «Нертус Ц», ПП «ПК Північ-Альянс», ОСОБА_5, ПП «Інрайт», ТОВ «Юліон Юні», які повинні були сплатити суму податку до бюджету у липні 2005р., таку суму в податковій декларації з ПДВ не відображали та відповідно податку у липні 2005р. не сплачували., тому підприємством ОСОБА_1 у липні 2005р. було безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 554071,00 грн.

•  постачальники ОСОБА_1 по ланцюгу, пов'язаному з основним постачальником ОСОБА_11, яким перераховувались відповідні суми податку на додану вартість, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП «Нертус Ц», ПП «ПК Північ-Альянс», ОСОБА_5, ПП «Інрайт», ТОВ «Юліон Юні», які повинні були сплатити суму податку до бюджету у серпні 2005 року, таку суму в податковій декларації з ПДВ не відображали та відповідно податку у серпні 2005 року не сплачували., тому підприємством ОСОБА_1 у серпні 2005 року було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 175568,00 грн.

У висновках Акту перевірки зазначено про порушення суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» п.18 ст.1, пп.7.7.2 п.7.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 1207596,00 грн. у періодах: травень 2005 рік на суму 432463,00 грн., серпень 2005 рік на суму 554071,00 грн., вересень 2005рік на суму 221062 грн.

   На підставі Акту перевірки від 01.06.2006р., за порушення податкового законодавства в.о. начальника ОСОБА_2 14.06.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2005 рік на суму 432463,00 грн., за серпень 2005 рік на суму 554071,00 грн., за вересень 2005 рік на суму 221062,00 грн., а всього на 1207596,00 грн., нараховано штрафні санкції у розмірі 76494,35 грн.  

Правомірність прийнятого податковим органом повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій обґрунтовується наступним:

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової надається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції з 31.03.2005р. по 01.06.2005р.) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Наведені норми законодавства передбачають серед обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає до органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Згідно з пп.7.7.3 п.7.7 ч.12 ст.7 зазначеного Закону визначено, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.71 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Приписами зазначеного Закону встановлено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування, використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Враховуючи положення зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету, а висновок щодо відшкодування сум, які були сплачені до бюджету випливає з сутті поняття податку та його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, що зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону).

За приписами Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою, як то сплата податку, включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За загальним правилом, несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками самі по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару. Тому факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вимоги - відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або - що одержати податкову вимогу можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується, податок до бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто, без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

За наявними доказами у матеріалах справи, судом встановлено, що суми податку на додану вартість, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» постачальникам в ціні придбання товару, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту, оскільки позивач протягом тривалого часу придбавав через посередників сировину (товар) у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, та які за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкової декларації про відсутність діяльності, зареєстровані власники та посадові особи, яких не визнають своєї причетності до їх діяльності,при цьому судом враховується, що позивач, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені м стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.  

Крім того, судом встановлено, що придбання товару позивачем здійснювалося у особи, яка не мала відповідної ліцензії на провадження зазначеної господарської діяльності - операції з металобрухтом відповідно до вимог Закону України «Про металобрухт», про що свідчить лист Міністерства промислової політики України від 19.01.2009р.

На підставі наявних доказів судом встановлено, що підприємствами-контрагентами постачальників позивача податкові зобов'язання до декларацій відповідного періоду не включалися, суми податку на додану вартість до бюджету жодного разу фактично не сплачувалися, тому висновки податкового органу щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з безпідставним включенням до податкового кредиту сум нарахованого (сплаченого) податку є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На підставі зазначеної норми процесуального законодавства, податковий орган не був позбавлений права щодо збору доказів та доведення їх переконливості у суді з приводу неправомірності заявленого позивачем бюджетного відшкодування. Крім того, приписами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001р., встановлено, що якщо за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації на податок на додану вартість, то сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, то платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються документально не підтвердженими, то платник податку несе відповідальність у вигляді санкцій, установлених законодавством і нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документально.

Враховуючи, що ОСОБА_1 неправомірно отримало бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, дії податкового органу щодо нарахування штрафних санкцій здійснені у відповідності до положень п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими в свою чергу, передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про зниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупну за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищенаведені обставини, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.  9, 11, 14, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006р. №0000112305 відносно ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала .

Постанову виготовлено у повному обсязі 17.03.2009р.

Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко

Постанова не набула чинності.

Суддя: Л.О.Нестеренко