Рішення № 40350989, 03.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.14р. Справа № 904/5383/14

За позовом державного підприємства Херсонський морський торгівельний порт", м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", м. Дніпропетровськ

про стягнення 57 319,86 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник Тараненко А.Ю. - довіреність № б/н від 30.01.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт", м.Херсон (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 57319,86грн.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №18-10/19/298 від 16.07.14р. ухвалою суду від 23.07.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.08.14р.

Суд розгляд справи відкладав з 12.08.14р. на 28.08.14р.

Суд оголошував перерву з 28.08.14р. на 29.08.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 28.08.14р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 28.08.14р.

29.08.14р. позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, вимоги суду виконав.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.13р. між державним підприємством "Херсонський морський торгівельний порт" (далі по тексту - позивач, порт) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМІН" (далі по тексту - відповідач, клієнт) укладено генеральний договір №9/40Д на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів (далі по тексту - договір).

Предметом договору, відповідно до пункту 1.1 договору, є організація та здійснення перевалки (перевантаження) зовнішньоторговельних та транзитних вантажів клієнта, що слідують через порт.

Пунктом 1.2 договору визначено, що варіанти операцій, супутні послуги, їх вартість та інше стосовно вантажу окремої номенклатури наводяться у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 договору визначено місце виконання навантажувально-розвантажувальних операцій - державне підприємство "Херсонський морський порт".

Пунктом 1.4 договору визначено, що вивезення експортних та транзитних вантажів і завезення імпортних та транзитних вантажів здійснюється суднами, що направляє клієнт в строки, узгоджені з портом. Обробка і обслуговування суден здійснюється відповідно до "Зведення звичаїв Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", "Обов'язкових постанов Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" та додатків до цього договору.

Розділом 3 договору визначено, обов'язки порту.

Розділом 4 договору визначено обов'язки клієнта, серед яких зокрема на клієнта покладено обов'язок самостійно укладати окремий договір з Одеською залізницею про направлення вагонів на промивні пункти, після вивантаження забруднюючих речовин, про що повідомляти порт в письмовому порядку (підпункт 4.2.5 пункту 4.2 договору).

Пунктом 4.17 договору визначено, що до прибуття вантажу в орендованих або власних вагонах на станцію "Херсон-Порт" клієнт зобов'язаний надавати порту на електронну пошту infodisp@seaportkherson.ua та факс (0552) 48-13-09 письмові інструкції (згідно "Правил оформлення перевізних документів" затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.11р. за №138) на оформлення залізничних накладних на відправлення порожніх орендованих або власних вагонів. У випадку повернення вагонів на залізничні станції Російської Федерації інструкція повинна містити відмітку про згоду на електронне оформлення залізничної накладної. Несе відповідальність за надані реквізити та відповідає за своєчасне надання вищезазначених інструкцій або некоректних даних.

Пунктом 4.20 договору визначено, що відповідальність за затримку вагонів через несвоєчасне надання клієнтом письмових інструкцій або у разі невірно вказаних реквізитів (пункт 4.17 даного договору), покладається на клієнта.

Пунктом 4.23 договору визначено, що відповідальність за затримку вагонів і пов'язані з цим штрафні санкції з боку Укрзалізниці через несвоєчасне надання клієнтом письмових інструкцій, або в разі невірно вказаних реквізитів покладається на клієнта. Клієнт оплачує по договору вартість послуг порту з інформаційно-технічного обслуговування розрахунків з Одеською залізницею по тарифах порту, вказаних в додатках до договору, та відшкодовує порту вартість послуг залізниці згідно п.5.2.1.4 договору.

Даний договір вступає в силу з 11.02.13р. та діє до 31.12.13р. (пункт 10.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору в період з 30.05.13р. по 31.05.2013р. позивачем здійснено перевалку вантажу глини фарфорової (каолін), що прибув у 22 зерновозах за накладною №52407822 (а.с.23) для відповідача. Відправником вказано товариство з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси".

В період з 31.05.13р. до 05.06.13р. вказані вагони простояли на коліях позивача в очікуванні оформлення документів для відправки цих вагонів до пункту промивки. Вказані обставини підтверджуються актами форму ГУ-23 (а.с.24-25).

Обставини засвідчені актами форму ГУ-23 (а.с.24-25) стали підставою для нарахування позивачу плати за користування 22 вагонами з урахуванням часу затримки у розмірі 55599,36грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13, яким позовні вимоги державного підприємства "Одеська залізниця" задоволені та з позивача стягнуто плату за користування вагонами встановлено: "Між Одеською залізницею та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" укладений договір № 4/177 про обробку вагонів з вантажами, який відповідно до пункту 9.5 набрав чинності з 02.05.2009року і діє до 01.05.2014року.

Згідно з зазначеним договором залізниця здає/приймає, а Порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського і залізничного транспорту, а також господарські вантажі для Порту або для його контрагентів. При цьому Порт надає залізниці перелік контрагентів, коди вантажоодержувачів, експедиторів, з якими він має договори.

...

Пунктом 3.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору №4/177 від 02.05.2009року встановлено обов'язки порту, в тому числі: нести відповідальність за користування вагонами, які простоюють на станції та на підходах до неї; повністю очищати вагони від вантажу, у тому числі від іншого, знімати реквізити кріплення після розвантаження, згідно зі ст. 35 Статуту залізниць України та забезпечувати цілісність вагонів.

...

Матеріалами справи підтверджується, що в червні 2013року на станцію Херсон Порт Одеської залізниці Херсонським морським торговельним портом було повернуто без промивання вагони з з-під глини, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами загальної форми від 05.06.2013року. В актах зазначено, що вагони простояли на коліях порту через несвоєчасне оформлення портом документів для відправки вагонів в пункт промивки з 31.05.2013року по 05.06.2013року.

У зв'язку з цим залізницею нараховано плату за користування вагонами з урахуванням часу затримки відповідно до відомості плати за користування вагонами №31050311, яка складена на підставі пам'яток про користування вагонами форми ГУ-45 та актів загальної форми в сумі 55599грн.36коп. і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

...

Не є підставою відмови в задоволенні позову і посилання порту на те, що відповідно до накладної №52407822 вантажоодержувачем поряд з портом, зазначено також ТОВ «ЮМІН», на який відповідно до договору укладеного ним з портом 11.02.2013року №9/40Д покладено обов'язок самостійно укладати окремі договори на надання послуг обробки вантажів, що ввозяться залізницею, в тому числі і з позивачем по справі, оскільки залізниця не є учасником правовідносин які склалися між портом і ТОВ «ЮМІН», він не є відправником згідно з накладною, а відповідно до п. 1.1 Правил саме порт, як відправник, зобов'язаний оформляти перевізні документи. До того ж предметом спору є стягнення плати за користування вагонами, а не за їх промивку.".

За результатами апеляційного та касаційного оскарження рішення господарського суду Херсонської області залишено без змін, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.14р. по справі №923/1572/13 та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.14р. по справі №923/1572/13.

На виконання рішення господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13 позивач платіжним дорученням №7937 від 01.07.14р. сплатив заборгованість перед державним підприємством "Одеська залізниця" у розмірі 57319,86грн. (а.с.44).

Враховуючи, що нарахування плати за користування вагонами стало результатом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою, яка обґрунтована наступним.

05.06.12р. на адресу позивача надійшло факсимільне повідомлення (а.с.35) від товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" в якому останній повідомив позивача, що не акредитований на Одеській залізниці, у зв'язку з чим просить відповідача оформити перевізні документи на промивання 22 зерновозів до станції Пантилеймонівка з оплатою тарифу на станції отримання с коду товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" через відповідача.

21.05.13р. позивачу від відповідача надійшов лист (а.с.27) в якому відповідач просить позивача дати телефонограму на ст.Просяна ім.Приклонського В.В. про узгодження промивки вагону.

Листом за вих.№18-05/93 від 21.05.13р. (а.с.28) позивач звернувся до начальника станції Херсон-Порт з проханням дати телеграму на станцію Просяна Донецької залізниці (станція відправлення вантажу) наступного змісту: "Херсонський морський порт" підтверджує оплату промивання зерновозів після вивантаження глини (коаліну), прибуваючих на адресу фірми "ЮМІН". Оплату телеграфного збору гарантуємо".

Станцією Херсон-Порт дана відповідна телеграма №3 від 21.05.13р. (а.с.29).

В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем не було укладено договір з Одеською залізницею про направлення вагонів на промивні пункти.

Лише 05.06.13р. відповідач звернувся до позивача з проханням оформити перевізні документи на промивку 22 зерновозів до станції Пантелеймонівка з оплатою тарифу на станції отримання з коду товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (а.с.36).

Відповідач позовні вимоги позивача не визнає в повному обсязі посилаючись на наступне.

Відповідач стверджує, що саме позивач повинен був провести промивання спірних вагонів.

Відповідач вважає, що плата за користування вагонами стала наслідком бездіяльності позивача.

Відповідач вважає, що рішенням господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.14р. по справі №923/1572/13 та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.14р. по справі №923/1572/13 встановлено відсутність вини відповідача.

Відповідач стверджує, у зв'язку з плануванням відправки товару останній 28.05.13р. надав позивачу інструкцію щодо оформлення провізних документів на 24 вагони-зерновози до станції Пантелеймонівка Донецької залізниці, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що саме позивач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору.

У зв'язку з бездіяльністю позивача відповідач вимушений був вдруге звернутися до позивача 05.06.13р. з листом про оформлення таких документів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд констатує, що рішенням господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.14р. по справі №923/1572/13 та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.14р. по справі №923/1572/13 дано оцінку взаємовідносин, які склалися між державним підприємством "Одеська залізниця" та позивачем, у зв'язку з чим посилання відповідача на зазначені судові акти, як на підставу власної невинуватості не є доцільним.

Господарський суд погоджується з думкою відповідача, що саме позивач повинен був провести промивання спірних вагонів, однак звертає увагу, що обов'язок надавати письмові інструкції, згідно пункту 4.17 договору, покладено на відповідача, у зв'язку з чим плата за користування вагонами стала наслідком бездіяльності не позивача, а відповідача.

Як на доказ належності виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач звертає увагу суду на інструкцію надану позивачу 28.05.13р. щодо оформлення провізних документів на 24 вагони-зерновози до станції Пантелеймонівка Донецької залізниці.

Господарський суд інструкцію надану позивачу 28.05.13р. щодо оформлення провізних документів на 24 вагони-зерновози до станції Пантелеймонівка Донецької залізниці не визнає належним та допустимим доказом враховуючи наступне:

По-перше, за накладною №52407822 відправлялося 22 вагона;

По-друге, в рішенні господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13, постанові Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.14р. по справі №923/1572/13 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.14р. по справі №923/1572/13 мова йде про плату за користування 22 вагонами;

По-третє, відповідач у власному відзиві на позов визнає, що зі станції відправлення Херсон-Порт Одеської залізниці від позивача до КМЦ було відправлено саме 22 вагони на пункт промивки.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд інструкцію надану позивачу 28.05.13р. щодо оформлення провізних документів на 24 вагони-зерновози вважає такою, що не стосується даної справи.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Дзержинського, 15/1; ідентифікаційний код 34823177) на користь державного підприємства "Херсонський торговельний морський порт" (73000, м.Херсон, пр.Ушакова, 4; ідентифікаційний код 01125695) 57319,86грн. (п'ятдесят сім тисяч триста дев'ятнадцять грн. 86 коп.) - основна заборгованість; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.09.14р.

Суддя І.В. Петренко