Рішення № 40350565, 04.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/645/14-ц Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 24 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Матюшенка І.В., Микитюк О.Ю.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 червня 2014 року

по цивільній справі за позовом Малого комунального підприємства «Господарник» (далі МКП «Господарник») до ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року МКП «Господарник» звернулося до суду із даним позовом мотивуючи його тим, що підприємство надає житлово-комунальні послуги відповідачу, що проживає у АДРЕСА_1. Позивач зазначав, що ОСОБА_2 не оплачує надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, внаслідок чого, станом на 01.03.2014 рік утворилася заборгованість в сумі 842 грн.17 коп.

Заочним рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24 червня 2014 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь МКП «Господарник» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 842грн. 17 коп. та судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не встановлено усіх обставин, що мають значення для справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що Статутом МКП «Господарник» передбачено, що предметом діяльності вказаного підприємства є надання 13 послуг у сфері житлово-комунальних послуг. Проте, на даний час позивач надає лише послуги з водопостачання, водовідведення твердих побутових відходів. Із цього слідує, що МКП «Господарник» послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не надає і відповідно не має права вимагати сплату коштів за дану послугу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що за нормами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та, установивши факт наявності заборгованості по оплаті наданих послуг поклав обов'язок на ОСОБА_2 його сплатити.

Такий висновок суду частково є правильним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

У відповідності до норми статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 360 ЦК України передбачає зобов'язання співвласника, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Аналогічний обов'язок власника квартири в багатоквартирному будинку брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і його прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку закріплено і в п.п.1, 2 ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст.202 ЦК України, визначено поняття односторонніх правочинів, до яких, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори.

Згідно п.п.1,5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що МКП «Господарник», згідно рішення сесії від 08.11.2002 року, перебуває у комунальній власності Ружинської селищної ради. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту та надає житлово-комунальні послуги громадянам селища, в тому числі і ОСОБА_2, що проживає у АДРЕСА_1.

Незважаючи на те, що між МКП «Господарник» та ОСОБА_2 не має письмового договору, суд правильно виходив з того, що остання здійснює споживання житлово-комунальних послуг, а тому і повинна за них сплачувати.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, оскільки суду не надано відповідних доказів на спростування зазначеного, разом з тим відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість.

Згідно довідки, розрахунок заборгованості з оплати вищевказаної квартири за житлово-комунальні послуги за період з січня 2009 року по березень 2014 року становить 842 грн. 17 коп. (а.с.12-14).

Колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 є власником лише 2/5 частин вищевказаної квартири - 1/5 частини, згідно свідоцтва про право власності від 03.01.1995 року та 1/5 частини, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.36-38, 52).

Відтак, стягненню підлягає 336 грн. 86 коп. заборгованості за спожиті ОСОБА_2 житлово-комунальні послуги.

Колегія суддів не може застосувати строки позовної давності до даного спору, оскільки у суді першої інстанції під час перегляду заочного рішення від відповідача відповідної заяви не надходило.

Оскільки квартира відповідача приватизована, посилання суду 1-ї інстанції при вирішенні спору на ст.64 ЖК України є помилковим та таким що підлягає виключенню з судового рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 червня 2014 року змінити.

Позов Малого комунального підприємства «Господарник» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Малого комунального підприємства «Господарник» 336 грн. 86 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Виключити з рішення суду посилання на ст.64 ЖК України.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: