Ухвала суду № 40349177, 02.09.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/388/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Савчук М.А. Провадження № 22-ц/773/1329/14 Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М. М.,

суддів - Мудренко Л.І., Осіпука В.В.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю: представника позивача - Плеханова О.М.,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) "ПриватБанк" до ОСОБА_4, малого приватного підприємства (далі - МПП) "Профіт" про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом малого приватного підприємства "Профіт" до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою позивача на рішення Ратнівського районного суду від 25 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ратнівського районного суду від 25 квітня 2014 року первісний позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №49 МР від 23.07.2008 року в сумі 418492 грн. 64 коп., з яких: 123033,94 грн. заборгованість за кредитом; 186933,95 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 88358,45 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн. штрафу (фіксована частина); 19916,30 грн. штрафу (процентна складова), а також 3654 грн. сплаченого судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов МПП "Профіт" задоволено частково.

Визнано припиненою поруку за договором поруки №49/мр від 23.07.2008 року, укладеним між МПП «Профіт» та ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь МПП «Профіт» судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп. та 900 грн. витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ "ПриватБанк", покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі його первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову МПП «Профіт».

Колегія суддів заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконував свої зобов'язання по кредитному договору, укладеному з ПАТ КБ«ПриватБанк», а тому прийшов до висновку про стягнення з останнього в користь банку кредитної заборгованості.

Задовольняючи частково зустрічний позов МПП «Профіт» та визнаючи припиненими договір поруки від №49/мр від 23.07.2008 року, місцевий суд виходив з того, що банк, як кредитор, в порушення положення ч. 4 ст. 559 ЦК України протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, а тому порука за вказаним договором поруки припинилася.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №49 мр, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 150000 грн. зі сплатою 24% за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 22.07.2013 року (а.с.7-8).

Банк умови договору виконав, надавши ОСОБА_4 кредит в розмірі 150000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п. п. 1.3., 2.2.3., 2.3.3., 2.4.1., 4.11. даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 50% від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом 6.1. договору визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених графіком, погашення кредиту, відсотків і винагороди позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування неустойки здійснюється протягом 3 років від дня, коли це зобов'язання повинне бути виконане позичальником (п.6.4. договору).

Згідно із п. 6.6. кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більше ніж на 120 днів у зв'язку з чим банк буде змушений звертатись до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. +5% від суми позову.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору. Згідно представленого позивачем розрахунку, станом на 11.03.2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 418492 грн. 64 коп., з них: 123033,94 грн. заборгованість за кредитом; 186933,95 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 88358,45 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн. штрафу (фіксована частина); 19916,30 грн. штрафу (процентна складова) (а.с.4-6).

23.07.2008 року на забезпечення виконань зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором між банком та МПП «Профіт» було укладено договір поруки (а.с.9-10).

Згідно із п. 1.3. договору поруки, відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

На підставі п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань вказаних у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішені таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку з застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При визначенні строку дії договору поруки слід виходити з того, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 ст. 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 23 травня 2012 року було переглянуто ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2011 року, постановлену в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «TWM», ОСОБА_1, ОСОБА-2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме ч. 4 ст. 559 ЦК України.

В даній постанові висловлена правова позиція, згідно з якою умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до обставин вказаної справи Верховний Суд України встановив, що договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, так як відповідними пунктами цих договорів установлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до умов кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителів, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційні та касаційні суди, дійшов обґрунтованого висновку про те, що поруку припинено на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Як визначено п. 11 договору поруки від 23.07.2008 року, укладеного між банком та поручителем МПП «Профіт», цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитною угодою.

Отже, у вказаному договорі поруки не визначено строк в розумінні ст. 252 ЦК України, після закінчення якого порука припиняється.

Претензій або письмових вимог поручителю, відповідно до п. 5 договору поруки, банк не направляв, а тому з умов кредитного договору слідує, що кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 22.07.2013 року. З цього вбачається, що перебіг шестимісячного строку, протягом якого банк вправі пред'явити вимоги до поручителя МПП «Профіт», почався 23.07.2013 року і закінчився 23.01.2014 року. Однак, з відповідним позовом до суду банк звернувся лише 24.03.2014 року, тобто з пропуском встановленого законом 6 місячного строку, що є наслідком відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України припинення поруки за укладеним між банком та МПП «Профіт» від 23.07.2008 року.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши частково вимоги банку за первісним позовом та обґрунтовано задовольнив частково вимоги зустрічного позову МПП «Профіт», припинивши укладений між банком та вказаним підприємством договір поруки від 23.07.2008 року.

Доводи позивача про те, що відповідно п. 12 договору поруки від 23.07.2008 року сторони договору дійшли згоди, що термін, протягом якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права чи інтересу, встановлюється тривалістю 5 років, у зв'язку з чим банком не пропущено такого строку звернення до суду і підстави для припинення поруки відсутні, є безпідставними, оскільки передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк не є позовною давністю, що може поновлюватись, зупинятись, перериватись та збільшуватись за домовленістю сторін. Цей строк є преклюзивним, тобто таким, що встановлений законом для вчинення заінтересованою особою певної дії з метою набуття права вимоги. Він не підлягає поновленню, не зупиняється і не переривається, із його закінченням особа втрачає право вимоги.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Ратнівського районного суду від 25 квітня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: