Ухвала суду № 40348746, 20.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5695/14-ц

Справа № 643/6793/14-ц Головуючий І-ої інстанції: Задорожна А.М.

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.,

при секретарях - Пільгун М.В., Ковган С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання припиненим кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненим кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 24.09.2006 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №НАЕНRК11320069, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит у сумі 6470 грн. В зв'язку з порушенням позивачем виконання зобов'язання, банк 30.05.2007 року звернувся до Московського районного суду міста Харкова з заявою про видачу судового наказу. 11.06.2007 року вказана заява була задоволена, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8118,41грн., витрати заявника по сплаті судового збору - 25,50 грн., та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду - 15 грн., а всього - 8158,91грн.

19.07.2007 року позивачем виконане дане рішення суду в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №52 про перерахування ЗАТ «ПриватБанк» в повному обсязі 8158,91 грн. Враховуючи, що відповідач з 19.07.2007 року не пред'явив до нього позовних вимог щодо стягнення заборгованості, просив вважати кредитний договір припиненим.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволені позову.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Визнано кредитний договір №HAEHRK11320069, укладений 24 вересня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 припиненим з 19 липня 2007 року. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що між датою винесення судового рішення про стягнення коштів і погашенням заборгованості пройшло 2 місяці, за які банком продовжувалися нараховуватися відсотки, комісія та пеня, в зв'язку з чим підстав вважати кредитний договір припиненим немає.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, визнаючи кредитний договір припиненим суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутня заборгованість перед банком за кредитним договором.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 24.09.2006 року між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №НАЕНRК11320069, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 6470 грн. на строк до 23.09.2009 року зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості ( а.с. 6 - 9 ).

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання за договором ОСОБА_3 своєчасно не виконувалися, в зв'язку з чим судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 11.06.2007 року з нього стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 8118,41грн., витрати заявника по сплаті судового збору - 25,50 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду - 15 грн., а всього - 8158,91грн. ( а.с. 10 ).

Відповідно до вимог ст. ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

19.07.2007 року ОСОБА_3 перерахував банку кошти в сумі 8158,91грн. ( а.с. 11 ).

Тобто, ним повністю виконані зобов'язання за кредитним договором.

Посилання представника банку в апеляційній скарзі на те, що в зв'язку з розбіжністю в терміні нарахування заборгованості та її погашенням були нараховані додаткові кошти судовою колегією не приймаються.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів на підтвердження того, що заборгованість, стягнута з ОСОБА_3 судовим наказом від 11.06.2007 року була сплачена ним не в повному обсязі відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, які передбачені договором або законом.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснив, що з нього до цього часу стягуються кошти на погашення неіснуючої заборгованості з іншого поточного рахунку, відкритому в цьому банку. При цьому з 19 липня 2007 року ніяких позовів до нього банком пред'явлено не було, в зв'язку з чим він і звернувся до суду про визнання договору припиненим, оскільки іншої можливості захистити свої права не існує.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи, викладені банком в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді