Ухвала суду № 40347422, 02.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 вересня 2014 року Справа № 910/763/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Коробенка Г.П., Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Мележик Н.І., Удовиченка О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2014Верховним Судом України у справі №910/763/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" доТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"про визнання недійсним договору та стягнення 1 928 933, 48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2013 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір фінансового лізингу № 1810L10/100 від 25.06.2010, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" грошові кошти в сумі 1 928 933,48 грн., а також судовий збір в сумі 39 725,67 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" грошові кошти в сумі 1 564 570,65 грн., а також судовий збір в розмірі 32 438,41 грн., в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 залишено без змін, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 643,63 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано приписами статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 180, 189 Господарського кодексу України та статей 203, 215, 216, 524, 533, 632 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2014 у справі №910/763/13 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2014 у даній справі, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі № 5011-11/11776-2012, від 04.12.2012 у справі № 5021/663/12, від 25.01.2012 у справі № 7/196, від 04.04.2012 у справі № 30/289, від 09.11.2011 у справі № 37/110пд, від 26.11.2009 у справі № 32/115-09 та від 03.11.2011 у справі №37/109пд, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положення частини другої статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та статті 632 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявником не пропущено строку подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду, передбаченого статтею 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним допустити справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови від 14.07.2014 у справі №910/763/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим та правомірним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення грошових коштів, виходячи з встановлених апеляційним судом обставин справи про те, що умови порядку визначення лізингових платежів, спірного договору фінансового лізингу та додатку 2 до нього, безпідставно передбачають можливість збільшення розміру відшкодування частини вартості предмета лізингу в залежності від зміни курсу гривні до долара США/Євро у зв'язку з чим при укладенні спірного договору фінансового лізингу, а саме при визначенні розміру лізингових платежів, що є істотною умовою договору наявні підстави для визнання недійсним в цілому договору фінансового лізингу №1810L10/00 від 25.06.2010, оскільки його зміст не відповідає положенням вказаних норм закону.

При зверненні з заявою про перегляд цієї постанови заявник посилається, як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права, на постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі №5011-11/11776-2012, від 04.12.2012 у справі №5021/663/12, від 25.01.2012 у справі №7/196, від 04.04.2012 у справі №30/289, від 09.11.2011 у справі №37/110пд, від 26.11.2009 у справі №32/115-09 та від 03.11.2011 у справі №37/109пд.

Зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі № 5011-11/11776-2012, від 04.12.2012 у справі № 5021/663/12, від 09.11.2011 у справі № 37/110пд, від 26.11.2009 у справі № 32/115-09 та від 03.11.2011 у справі № 37/109пд, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах застосовуючи одні й ті ж норми матеріального права (статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" ), що і в постанові суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, дійшов протилежних правових висновків, а саме, про те що чинним законодавством України не міститься заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, а тому не має підстав для визнання недійсними договорів та пунктів договорів фінансового лізингу, якими передбачено, що сума лізингових платежів визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №910/763/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Г. Коробенко Судді М. Запорощенко Л. Катеринчук Н. Мележик О. Удовиченко