Постанова № 40347023, 29.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 року № 813/5742/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Пастернак П.І.

представника відповідача - Булаш З.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» (далі ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО») звернулося Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003001503 від 26.06.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність нарахування відповідачем суми штрафної санкції у розмірі 29 995,97 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0003001503, оскільки ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» у встановлені чинним податковим законодавством строки в сумі 301405,00 грн. (платіжне доручення від 06.03.2014 року №344). Таким чином, на думку позивача, ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» цілком дотрималося свого обов'язку як платника податку щодо повної і своєчасної сплати податку, а тому, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 року №0003001503 підлягає скасуванню як протиправне.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного податкового законодавства, просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21.02.2014 року за ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємств.

Платіжним дорученням №344 від 06.03.2014 року ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» оплатила на рахунок Держбюджету Галицького району м. Львова 31115165700004 ГУ ДКСУ у Львівській області МФО 825014 ЄДРПОУ 38007573 платіж за призначенням «*;101;19177304; податок на прибуток за 2013-ий рік код 11024000» в сумі 301405,00 грн. Згідно з випискою з банку АТ «ПроКредит Банк» даний платіжний документ був прийнятий до виконання та проведений цього ж дня.

Однак, позивачем була допущена помилка в реквізитах платежу при перерахуванні ПДВ до бюджету, а саме: платіж був відправлений на рахунок для сплати авансів з податку на прибуток.

В подальшому ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» звернулася до відповідача з листом від 19.03.2014 року №37. У ньому ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» просило інформувало податковий орган про оплату податку на прибуток за 2013-ий рік у розмірі 301405,00 грн.

Згодом, 05.06.2014 року Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена перевірка щодо своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО», за наслідками якої складений акт перевірки №542/85/1503/19177304. Під час проведення такої перевірки працівником відповідача встановлено порушення підприємством норми п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягає в порушенні строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за перевіряємий період. Як наслідок контролюючий орган дійшов висновку про необхідність нарахування штрафу відповідно до ст.. 126 Податкового кодексу України.

26.06.2014 року на підставі вказаного акта перевірки Державна податкова інспекція в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення №0003001503, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 301405,00 грн. з податку на додану вартість на 17 календарних днів, нарахувало підприємству штраф на суму 29 995,97 грн. (що складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань.

В силу норм ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно за змістом п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Нормою п. 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

В ході дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що причиною винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 року №0003001503 було порушення позивачем норм п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало у наступному: позивачем в платіжному дорученні замість реквізитів рахунку сплати податку на прибуток ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» вказало реквізити для сплати авансів з податку на прибуток.

Разом з тим судом було враховане наступне.

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 38.1 ст. 38 цього ж Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПК України).

При цьому зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 ст. 9 ПК України).

Пунктами 4 і 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов'язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок», затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002р. № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.1 цього Положення).

Також зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення про Єдиний казначейський рахунок слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сплата позивачем податкового зобов'язання на рахунок сплати авансів з податку на прибуток, а не на рахунок сплати податку на прибуток не може бути підставою для застосування штрафу. Адже позивач вчасно провів платіж з плати податку на прибуток. Кошти зараховані до Державного бюджету України у визначений законом строк, а це свідчить про виконання податкового обов'язку своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічну позицію неодноразово виявляв і Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 20.09.2007 року № К-24401/06, від 24.06.2008 року № К- 38012/06, від 15.09.2011 року №К-184/08, від 15.12.2011 року № К-37241/09, від 12.04.2012 року № К-26675/09, від 08.08.2013 року № К/9991/38036/12, від 20.08.2013 року № К-35852/10, постанові від 10.06.2014 року № К/9991/38801/12.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 року №0003001503.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003001503 від 26.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» 182,70 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 03.09.2014 року.