Рішення № 40346569, 02.09.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2014 р. Справа № 902/729/14

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Грабика Віталія Володимировича, Маслія Ігора Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі

структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі»

(21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174)

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(21000, АДРЕСА_1)

про стягнення 2 007,96 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивача : не з'явився,

відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2 007,96 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 травня 2013 року між сторонами укладено договір № 650100 про постачання електричної енергії відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язувався продавати електричну енергію відповідачу, а відповідач в свою чергу оплачувати вартість спожитої електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. З серпня 2013 року відповідач припинив надавати інформацію щодо даних розрахункового обліку, будь-яких заяв про припинення споживання електроенергії від нього не надходило, у зв'язку з чим останньому за період серпень - вересень 2013 року нараховано до сплати 2615,28 грн. вартості електричної енергії. В добровільному порядку відповідачем сплачено лише 607,32 грн. вартості використаної електричної енергії, і на момент звернення до суду з позовом сума заборгованості становить 2 007,96 грн..

Ухвалою суду від 30.05.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/729/14 та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення даного спору.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів та зміною складу суду в даній справі. Так, ухвалою суду від 15.07.2014 року справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 02.09.2014 року. Ухвалою суду від 02.09.2014 року склад суду змінено.

В судове засідання 02.09.2014 року представник позивача не з'явився. Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, договорі № 650100 від 13.05.2013 року та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за зазначеною адресою не проживає».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 травня 2013 року між публічним акціонерним товариством «АК Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі» (позивач, за договором Постачальник), та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Споживач) укладено договір № 650100 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору Постачальник (позивач) продає електричну енергію Споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 5 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Розрахунковий період за даним договором прирівнюється до календарного місяця, протягом якого визначається обсяг енергії, що продається Споживачу за цей час та протягом якого Споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.2.2. договору, Постачальник зобов'язується виконувати умови договору; постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»);

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 2 «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін»;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

Споживач зобов'язується виконувати умови Договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Порядок розрахунків» та № 4 «Графік зняття показників засобів обліку електроенергії» (п.п. 2.3.1., 2.3.3. договору).

Пунктом 1 додатку № 3 до договору визначено, що оплата вартості використаної електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати шляхом внесення грошових коштів на відповідний рахунок Постачальника до 05 числа розрахункового періоду 100% від вартості договірної величини споживання електроенергії протягом розрахункового періоду.

Споживач протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електроенергії але не пізніше, ніж за два банківських дні до кінця розрахункового періоду зобов'язується здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за розрахунковий період з урахуванням планових платежів.

Пунктом 3.1.1. договору встановлено, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Згідно з п.7.1. договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатку № 3.

На підставі підписаних відповідачем актів (рапортів) про використану електричну енергію, позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату вартості спожитої останнім електроенергії.

Згідно з вимогами п. 6.11 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) та договору про постачання електричної енергії Споживач має надавати енергопостачальнику інформацію щодо даних розрахункового обліку. У разі ненадання зазначеної інформації відповідно до вимог п. 6.39 ПКЕЕ протягом одного розрахункового періоду обсяг спожитої електроенергії визначається за середньодобовим обсягом споживання за попередній період, після чого розрахунок здійснюється за величиною дозволеної потужності.

Судом встановлено, що відповідач з серпня 2013 року припинив надавати позивачу інформацію щодо даних розрахункового обліку, будь-яких заяв про припинення споживання електроенергії від споживача не надходило. У зв'язку з цим в серпні 2013 року позивачем було здійснено відповідачу нарахування по середньодобовому споживанню, а у вересні - по встановленій потужності.

Всього за період серпень, вересень 2013 року включно відповідачу було поставлено електричну енергію на загальну суму - 2615,28 грн..

В рахунок проведення розрахунків за використану електроенергію відповідачем 06.08.2013 року проведено платіж на суму 607,32 грн. (а.с. 25).

Таким чином, заборгованість відповідача, станом на день розгляду справи, становить 2 007,96 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.7 ст.276 ГК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 2 885,39 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі електричні мережі» (21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174, код ЄДРПОУ 25509880) 2 007 (дві тисячі сім) грн. 96 коп. - боргу; 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 вересня 2014 р.

Головуючй суддя Матвійчук В.В.

Судді Грабик В.В.

Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-3- відповідачу (21000, АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_1)