Ухвала суду № 40346274, 02.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2014 рокусправа № 2а/0470/14529/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі №2а/0470/14529/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Промснаб» до про Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Промснаб» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000022260 від 12 листопада 2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року відкрито провадження у справі №2а/0470/14529/12. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту по ТОВ «Техно Люкс» за період з 01 жовтня 2011 по 31 жовтня 2011 року, які відображені в Акті перевірки № 142/22/6-21891718 від 25 жовтня 2012 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі №2а/0470/14529/12 адміністративний позов задоволено частково. (суддя - Ляшко О.Б.) (а.с.194-198)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Відповідач - Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі №2а/0470/14529/12 та відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що у позивача відсутні будь-яка підтверджуюча документація по передачі товару від продавця до покупців, а саме довіреність на отримання товару від постачальника, технічні паспорти на товар, сертифікати якості.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача, у судовому засіданні, підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного від 26 березня 2013 року у справі № 2а/0470/14529/12 у задоволені позовних вимоги відмовити.

У судовому засіданні, з урахуванням пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 13 жовтня 1994 року, як юридична особа , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та перебуває на обліку у відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин з ТОВ «Техно Люкс» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, результати якої оформлені актом № 142/22/6-21891718 від 25 жовтня 2012 року.

Висновкам вищезазначеного акту встановлено порушення позивача п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з придбання товарів, робіт (послуг) з ТОВ «Техно Люкс», ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 41166,47 грн.; п. 185.1 а) ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування при здійснення операцій з реалізації товарів ПАТ «Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінату» ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» безпідставно завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 9231,33 грн.

25 жовтня 2012 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 0000022260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по додатку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 47904, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 31936, 00 грн. та за штрафними санкціями - 15968, 00 грн.

Судом встановлено, що позивач уклав договір поставки № 010911 від 01.09.2011 року, договір підряду по виконанню підрядних робіт № 260811 від 26.08.2011 року, договір на виконання робіт № 270811 від 27.08.2011 року

Реальність укладених угод підтверджується відповідною первинною документацією позивача: договір поставки № 010911 від 01.09.2011, специфікація №4 від 05.10.2011 до договору № 010911 від 01.09.2011, договір підряду по виконанню підрядних робіт №260811 від 26.08.2011, договір на виконання робіт №270811 від 27.08.2011, договір поставки №856 від 31.12.2010, специфікація № 13 від 07.07.2011 до договору поставки №856 від 21.12.2010; податкові накладні: №101015 від 10.10.2011, №101718 від 17.10.2011, №100111 від 01.10.2011, №103114 від 31.10.2011, №103115 від 31.10.2011, №240 від 11.10.2011, №241 від 11.10.2011; видаткові накладні: №101015 від 10.10.2011, №101718 від 17.10.2011, №РН00011 від 11.10.2011, № РН000111 від 11.10.2011; акти виконаних робіт: №б/н від 01.10.2011, №б/н від 31.10.2011, №б/н від 31.10.2011; довіреність № 1841 від 10.10.2011, журнал проводок за жовтень 2011 року по рахунку 631, 31 по контрагенту ТОВ «Техно Люкс», журнал проводок за період з 01.01.2011 по 16.11.2011 по рахунку 31, 361 по контрагенту ВАТ «Марганецький ГЗК».

Судом було встановлено, що одними з основних джерел, які використовувались під час перевірки ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб», був акт перевірки ТОВ «Техно Люкс» №1108/22-6/32058177 від 08.06.2012, в якому податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Техно Люкс» та контрагентами. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про правомірність винесення податкового повідомлення -рішення № 0000022260 від 12 листопада 2012 року.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 26 березня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі №2а/0470/14529/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 04 липня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна