Ухвала суду № 40346255, 25.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"25" червня 2013 р. справа № 1170/2а-625/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. у справі № 1170/2а-625/12

за позовом Підприємства Громадського об'єднання "Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника" - "Фірма Ласка"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001822330 від 28.11.2011 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. Відповідач не довів суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності осіб з контрагентами своїх постачальників та контрагентів зі своїми постачальниками, зокрема щодо створення їх із протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на вилучення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 07 листопада 2011 p. посадовою особою Кіровоградської ОДШ на наказу Кіровоградської ОДПІ від 03.11.2011 р. №3327 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПГО АПВТ - «Фірма Ласка» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро» за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 p.

За результатом перевірки відповідачем складеного акт від 08.11.2011 року № 140/23-30/31276141. Відповідно до цього акту відповідачем встановлено наступні порушення:

- взаємовідносини між ПГО АПВТ - "Фірма Ласка"та ПП "Смарт Агро", відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- пп.198.3, пп.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, в результаті чого занижена суму податку на додану вартість на загальну суму 453767 грн. в т.ч. за березень 2011 року в сумі - 453 767 грн. (а.с.8 - 16, Т. 1)

Так згідно акту, в ході перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ПП «Смарт Агро» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; .

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів.

- порушення ч. 1 ст. 203, ч.1, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Смарт Агро» з постачальниками та покупцями

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення 198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями. Тому, усі операції купівлі-продажу ПП «Смарт Агро» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували зобов'язань.

З урахуванням наведено відповідач дійшов висновку, що правочин між позивачем та ПП «Смарт Агро», відповідно до якого позивачем віднесено до податкового кредиту у березні 2011 суму 453 767 грн., є нікчемним, а тому позивачем безпідставно занижено суму податку на додану вартість на зазначену суму.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001822330 від 28.11.2011 p., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 453 767,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.6, Т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача щодо віднесення до податкового кредиту 453 767,00 грн. по операціям з ПП «Смарт Агро» з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2011 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 2 473 494,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 453 767,48 грн. за податковими накладними №2 від 01.03.2011 p., №4 від 01.03.2011 p., №7 від 01.03.2011 p., №10 від 01.03.2011 p., №11 від 01.03.2011 p., №14 від 01.03.2011 p., №15 від 01.03.2011 p., №20 від 03.03.2011 p., №23 від 03.03.2011 p., №30 від 09.03.2011 p., №33 від 10.03.2011 p.. №40 від 14.03.2011 p., №46 від 15.03.2011 p., №60 від 21.03.2011 p., №67 від 22.03.2011 p., №70 від 23.03.2011 p., №95 від 30.03.2011 p., виданими ПП «Смарт Агро» (а.с.36-52, 69-90, Т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що до складу задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 2 473 494,00 грн. позивачем віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 453 767,48 грн. з операцій по придбанню у ПП «Смарт Агро» харчових продуктів, заморожених напівфабрикатів тощо.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №7 від 20 лютого 2011 p., укладеного між ПП «Смарт Агро» (продавець) та ПГО АПВТ «Фірма Ласка» (Покупець) позивач купував заморожені напівфабрикати, продукти харчування (а.с.17-18, Т.1).

Відповідно до п. 4.5 зазначеного Договору покупець розраховується за товар, одержаний на умовах даного Договору по ціні вказаній у товарній накладній шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (а.с.17, Т.1).

06 жовтня 2011 р. між ПП «Смарт Агро» та позивачем укладено договір про зміну порядку виконання договору купівлі-продажу №7 від 20.02.2011 р. (а.с.119 Т.1).

Згідно п.2 договору від 06.10.2011 р. сторони підтвердили, що заборгованість покупця перед продавцем за основним договором становить 2 924 344,90 грн.

Відповідно до п.3 договору від 06.10.2011 р. сторони дійшли згоди, що виконання обов'язків покупця за основним договором буде здійснюватися наступним чином: оплата продавцю за поставлений товар проводитиметься покупцем шляхом передачі на суму заборгованості простого векселя (векселів), емітованого ПГО АПВТ «Фірма Ласка». Факт передачі векселів засвідчується укладенням між сторонами відповідного акту приймання-передачі векселів, який являється невід'ємною частиною цього договору (а.с.119, Т.1).

Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 06.10.2011 p., на виконання укладеного 06.10.2011 р. між сторонами договору про зміну порядку виконання договору купівлі-продажу №7 від 20.02.2011 p., ПГО АПВТ «Фірма Ласка» передало, а ПП «Смарт Агро» отримало вексель серії АА №0072423, емітент - ПГО АПВТ «Фірма Ласка», складеного 06.10.2011 p., дата погашення - 06.10.2021 p., номінальною та договірною вартістю 2 984 344,90 грн. (а.с.120, Т.1).

В матеріалах справи міститься копія простого векселя серії АА №0072423, виданого ПГО АПВТ «Фірма Ласка» ПП «Смарт Агро» на суму 2 984 344,90 грн. в якості оплати згідно договору купівлі-продажу №7 від 20 лютого 2011 р. (а.с.121, Т.1).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Факт придбання позивачем заморожених напівфабрикатів у ПП «Смарт Агро» договору купівлі-продажу №7 від 20 лютого 2011 p. підтверджується відповідними первинними документами, в тому числі і податковими накладними, виданими ПП «Смарт Агро». Товар придбаний у ПП «Смарт Агро» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки продукція, що вироблялася ПГО АПВТ «Фірма Ласка» в подальшому реалізовувалася контрагентам за договорами купівлі-продажу (а.с.43-73, 176-198, Т.2).

Отже, доводи позивача щодо відсутності реальності здійснення операцій з ПП «Смарт Агро» є необґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПІ під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України. Податковий кодекс України не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач правомірно зарахував до податкового кредиту 453 767 грн. по господарських операціях з ПП «Смарт Агро», тому позов підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. у справі № 1170/2а-625/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун