Ухвала суду № 40346246, 02.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2014 року

справа № 808/6268/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі №808/6268/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004»

до

про

Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182213/919 від 09.07.2013 року. (а.с.4-8)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року відкрито провадження у справі №808/6268/13-а. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що до перевірки позивачем надано всі документи, які підтверджують реальність господарської операції між позивачем і ТОВ «Спецбуденергопостач» та докази її фактичного здійснення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі №808/6268/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя – Горобцова Я.В.) (а.с.169-176)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідач – Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі №808/6268/13-а та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, 19 червня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «СПЕЦБУДЕНЕРГОПОСТАЧ» за період серпень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, результати якої оформлено актом №13/22-1421/33134618 від 19 червня 2013 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем вимог п.14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, п.44.1, п.44.3 ст. 44, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством ТОВ «Техсоюз-2004» завищено податковий кредит на загальну суму 20 833 грн. за період серпень 2012 року, який сформований від контрагента ТОВ «Спецбуденергопостач», що призвело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 20 833грн. за період серпень 2012 року; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 20 833грн. за період серпень 2012 року.

09 липня 2013 року на підставі акта перевірки №13/22-1421/33134618 від 19 червня 2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00001822131919, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем – 20 833 грн., за штрафними санкціями – 10 416,50 грн.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Спецбуденергопостач» укладено Договір №2012/06/06 від 06 червня 2012 року за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується у межах своєї договірної ціни, на свій ризик в установлений договором строк виконати роботи з будівництва дільниці повітряної лінії 110 кВ з вузлом приєднання на ПС 110 кВ ВАТ «СВЗ».

Судом встановлено, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Водночас, проведеною перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків, що свідчить про її неналежність як первинного документу, або порушення порядку її видачі.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 16 вересня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі №808/6268/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 04 липня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна