Ухвала суду № 40345638, 26.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/787/14 Головуючий 1 інстанції: Дегтярчук М.О.

Справа №629/337/14-к

Категорія: ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Остапчика С.В.,

суддів Каплієнко І.І. і Мозгового О.Д.,

при секретарі Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурора Золочевського С.О.,

захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року відносно

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Лозова Харківської області, громадянина України, не одруженого, має середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 31 жовтня 2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України до 2 років обмеження волі (на підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки);

В С Т А Н О В И В:

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, та засуджено до двох років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71,72 Кримінального кодексу України, до призначеного покарання суд частково приєднав невідбуте покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року у вигляді одного року позбавлення волі і остаточно призначив ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

Відповідно до вироку суду обвинувачений ОСОБА_3, маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисного злочину, на шлях виправлення не став і повторно вчинив злочин.

22 жовтня 2013 року приблизно о 8 годині, перебуваючи на території залізничного полотна ст.Лозова, а саме на перегоні «ст.Лозова - пост.939», побачивши, що біля діючої залізничної колії вказаного залізничного перегону на залізничному насипу біля залізничної опори №84 перебуває металевий виріб у вигляді ланки залізничної рейки, що належить ВП «Лозівська дистанція колії» ДП Південна залізниця, з корисних мотивів, скориставшись тим, що його дії залишаться непомітними для сторонніх осіб, діючи умисно та маючи намір на таємне викрадення чужого майна з подальшою здачею до пункту прийому металобрухту, шляхом розкриття залізничного насипу за допомогою лому, який був у нього при собі, заволодів чужим майном у вигляді металевої ланки, що служить як допоміжний матеріал для укріплення баластної призми та недопущення зсуву плеча баластної призми на ділянці пікету №1 932км перегону «ст.Лозова - пост 939км», тим самим остаточно реалізував свій протиправний намір на вчинення таємного викрадення чужого майна.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №522 від 22 грудня 2013 року, металевий виріб викрадений ОСОБА_3 з території залізничного полотна «ст.Лозова - пост 939 км», є металобрухтом типу 501 вагою 118кг, вартість якого становить 188 гривень 80 копійок (т.2 а.с.35-36).

Обвинувачений ОСОБА_3 оскаржив зазначений вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області. В своїй апеляційній скарзі з доповненнями він просив змінити вирок і пом'якшити призначене йому покарання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, обвинувачений зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують призначення викраденого металевого виробу, а також, що він не мав окремого наміру на таємне викрадення чужого майна і не викрадав металевий виріб, а випадково і відкрито відшукав його за допомогою саморобного металошукача на відстані 2 метрів від залізничної колії.

Обвинувачений також зазначив, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував поганий стан його здоров'я, наявність на утриманні хворої матері-пенсіонера і неповнолітньої дитини його цивільної дружини, щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків, а також те, що він вчинив злочин внаслідок і скрутного матеріального становища (т.2 а.с.53,81-85,106,107).

До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_3 подав заяву про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» (т.2 а.с.72,76,113).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи обвинуваченого, який підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, думку прокурора, який проти її задоволення заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував об'єктивні обставини справи та тяжкість вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого. Щире каяття обвинуваченого суд правильно визнав обставиною, що пом'якшує покарання, а обставин, що обтяжує покарання, не виявив.

Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги стан і незначну вартість майна, крадіжку якого вчинив обвинувачений, відсутність матеріальної шкоди, позитивну характеристику з місця постійного проживання ОСОБА_3, а також те, що на його утриманні знаходиться похилого віку хвора матір ОСОБА_4 та неповнолітня дитина цивільної дружини ОСОБА_5, з якою він проживає однією сім'єю (т.2 а.с.89-101).

Проаналізувавши перелічені обставини справи і відомості про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає вимогам ст.65 Кримінального кодексу України. Своїм розміром воно є явно несправедливим через суворість.

За таких обставин є підстави для зміни вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області і пом'якшення призначеного ОСОБА_4 покарання.

Доводи апелянта про відсутність в матеріалах кримінального провадження документів, що підтверджують призначення викраденого металевого виробу, а також про відсутність у обвинуваченого наміру на таємне викрадення чужого майна колегія суддів колегія суддів визнає необґрунтованими і не бере до уваги, оскільки під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні крадіжки, не оспорював фактичні обставини справи і не заперечував проти обмеження дослідження доказів його допитом. За згодою обвинуваченого суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися (т.2 а.с.30-34), а відповідно до ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Заява обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування до нього амністії не підлягає задоволенню, оскільки у його матері ОСОБА_4, яка досягла 70-річного віку, є інша працездатна дитина - дочка ОСОБА_6 1975 року народження, а на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_4 відбув лише 2 місяці позбавлення волі, тобто менше однієї чверті призначеного строку покарання.

За таких обставин обвинувачений не є суб'єктом Закону України «Про амністію у 2014 році», і до нього не може бути застосовано амністію.

Беручи до уваги наведене, керуючись статтями 404,405,407,409,414,419 Кримінального процесуального кодексу України, Законом України від 8 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році», колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року відносно ОСОБА_3 в частині призначення покарання змінити.

Зменшити розмір покарання, призначеного ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України до 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71,72 Кримінального кодексу України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

В іншій частині вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

В задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя Остапчик С.В.

Судді Каплієнко І.І.

Мозговий О.Д.