Ухвала суду № 40345575, 26.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Провадження № 22-ц/790/4153/14

Справа № 638/11541/13-ц Головуючий І-ої інстанції: Шестак О.І.

Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Гуцал Л.В, Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним пункту кредитного договору, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із вказаним позовом, який остаточно уточнило у жовтні 2013 року.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 4 червня 2007 року закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», уклало з ОСОБА_4 кредитний договір №ML-703/064/2007, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 60000 доларів США строком до 4 червня 2032 року.

14 червня 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки №РСL - 703/064/2007, за умовами якого на забезпечення виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_4 передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права і обов'язки за вказаним кредитним договором і договором іпотеки.

ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 19 липня 2013 року допустила заборгованість за кредитом у сумі 64820 доларів США, що за курсом НБУ становить 518106,26 грн., а з урахуванням пені 2409194,11 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 59484,19 доларів США;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5335,81 доларів США;

- пеня за прострочення виконання зобов'язання - 1891087,85 грн.

В іпотечній квартирі без реєстрації мешкає колишній чоловік ОСОБА_4 ОСОБА_3

Посилаючись на вказані обставини, просило:

- в рахунок погашення заборгованості у сумі 2409194,11 грн. звернути стягнення шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 з наданням всіх повноважень продавця ( у тому числі отримання дублікатів правоустановчих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно), встановити початкову ціну продажу іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час продажу;

- передати предмет іпотеки на період її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованим підприємством.

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою.

Просила визнати недійсним п.4.1.1 кредитного договору №ML-703/064/2007 від 4 червня 2007 року у частині обов'язку її, ОСОБА_4, за порушення прийнятих зобов'язань щодо повернення кредиту, процентів за його користування у визначені строки, сплатити банку пеню у розмірі 1 відсотка від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожний день прострочки.

В обґрунтування позову посилалась на те, що ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

П.4.1.1 кредитного договору є несправедливим, а тому повинен бути визнаний недійсним.

В іншій частині позов визнала.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2014 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL - 33/064/2007 від 4 червня 2007 року в розмірі 518106,26 грн., шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки за договором іпотеки №РСL - 703/064/2007 від 14 червня 2007 року, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1, з наданням всіх повноважень продавця (у тому числі: отримання дублікатів правоустановчих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо).

Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу.

З метою збереження предмету іпотеки до її реалізації, передати предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмета іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, зміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

Виселити ОСОБА_3, який мешкає в квартирі АДРЕСА_1.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним п. 4.1.1 кредитного договору №МL-703/064/2007 від 4 червня 2007 року в частині обов'язку ОСОБА_4 за порушення прийнятих зобов'язань стосовно повернення кредиту, процентів за користування кредитом у визначені строки, сплатити банку пеню в розмірі 1 відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки і його виселення скасувати і у позові у цій частині відмовити. При цьому посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і ОСОБА_4 подали письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважали її безпідставною, а рішення суду - законним і обґрунтованим.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що 4 червня 2007 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», уклало з ОСОБА_4 кредитний договір №МL-703/064/2007 (далі - кредитний договір), згідно якого банк двома траншами надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 60000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним за плаваючою процентною ставкою, з кінцевим строком повернення - до 4 червня 2032 року (а.с. 4-13 т.1).

На забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання 14 червня 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_4 договір іпотеки №РСL-703/064/2007 (далі - договір іпотеки), за умовами якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку трикімнатну квартиру, житловою площею 44,4 кв.м., загальною - 64,9 кв.м., яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2005 року. Вартість предмета іпотеки за згодою сторін визначено у сумі 393900 грн. (а.с.16-23).

При цьому ОСОБА_3, який на час укладення кредитного договору і договору іпотеки перебував з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, 4 і 14 червня 2007 року надав нотаріально посвідчену згоду на укладення ОСОБА_4 вказаних договорів (а.с.28,29 т.2).

А ОСОБА_4 14 червня 2007 року нотаріально посвідчила заяву, якою стверджувала, що на момент передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 в ній не прописані і не проживають малолітні діти, а також неповнолітні діти. Внаслідок укладення договору іпотеки не буде порушено прав та законних інтересів неповнолітніх, малолітніх дітей та інших осіб (а.с.30 т.2).

4 червня 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_3 договір поруки №SR-703/064/2007 (далі - договір поруки), за умовами якого ОСОБА_3 виступив поручителем та зобов'язався перед банком відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором (а.с. 31 т.2).

12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уклали договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Згідно нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк», у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю, передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за вказаним кредитним договором, забезпеченим іпотекою (а.с.24-33 т.1).

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено відповідним розрахунком позивача, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 19 липня 2013 року допустила заборгованість за кредитом у сумі 64820 доларів США, що за курсом НБУ України становить 518106,26 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 59484,19 доларів США;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5335,81 доларів США;

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на дострокове повернення кредиту та задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Частиною 5 ст.36 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Згідно п.6.4.1 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки у порядку, встановленому законодавством України, що ототожнюється зі зверненням стягнення на іпотечне майно.

За таких обставин суд першої інстанції підставно задовольнив вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за основним зобов'язанням способом, передбаченим договором і Законом і обраним позивачем.

Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд, за заявою іпотекодержателя, вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Ці вимоги позивачем дотримано (а.с. 62-64 т.1).

За таких обставин суд першої інстанції підставно задовольнив позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і виселив із квартири, яка є предметом іпотеки, відповідача ОСОБА_3, якій мешкає у ній без реєстрації.

Суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Розгляд судом першої інстанції справи за відсутності ОСОБА_3 на висновки суду не вплинув.

ОСОБА_3 не надав суду апеляційної інстанції доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило позов про виселення лише ОСОБА_3

Позову про виселення неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не пред'явило.

Сам ОСОБА_3 також не пред'явив позову про визнання договору іпотеки недійсним у зв'язку з порушенням прав неповнолітніх дітей.

З огляду на це, посилання ОСОБА_3 на те, що оскаржуваним рішенням порушені права неповнолітніх, є безпідставним.

Безпідставним є і посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач порушив встановлений ст.40 Закону України "Про іпотеку" порядок його виселення щодо направлення йому вимоги добровільно звільнити квартиру впродовж місяця з дня отримання цієї вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що 8 листопада 2013 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило ОСОБА_3 вимогу про звільнення квартири, яка є предметов іпотеки, в місячний строк з дня отримання вимоги.

13 листопада 2013 року ОСОБА_3 отримав цю вимогу, проте до цього часу житлове приміщення не звільнив (а.с.62-64 т.1).

Знаходження у провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільної справи за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, на висновки суду не впливає.

За змістом ст. 23 Закону України "Про іпотеку" перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

За змістом п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій на стягнення такого майна може бути застосований за умови: якщо таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя; якщо у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Відповідач ОСОБА_3 не є позичальником або майновим поручителем.

До того ж , у нього у власності є інше нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 і частина квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що право власності на вказані житлові приміщення зареєстровано за ним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки досліджених і правильно оцінених судом доказів.

У частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 і відмови у позові ПАТ «ОТП Факторинг Україна» у частині стягнення пені рішення суду не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: