Рішення № 40345457, 28.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/2976/13-ц Головуючий у І інстанції Рева О.І.Провадження № 22-ц/780/3964/14 Доповідач у 2 інстанції ІвановаКатегорія 54 28.08.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Горощук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, який уточнювала під час розгляду справи та просила стягнути з відповідача на її користь 206 грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі при звільненні з роботи, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 209723 грн. 47 коп., моральну шкоду, яку оцінила у 4000 грн. Також просила зобов'язати відповідача провести розрахунки з Пенсійним Фондом України по сплаті страхових внесків із суми 206 грн. 55 коп., зобов'язати відповідача нарахувати компенсацію за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін, починаючи з 21.04.11 р. по день фактичної виплати на суму примусово стягнутих після звільнення коштів в розмірі 4064 грн. 69 коп. та виплатити їй цю суму нарахованої компенсації.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про його безпідставність, оскільки боргу по зарплаті на час звільнення перед позивачем відповідач не мав. Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу було визначено за судовим рішенням, що перебуває на стадії виконання. За таких обставин вимоги є безпідставними.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2014 року позов задоволено частково.

Суд стягнув із Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 28.08.2013 р. по 05.05.2014 р. в розмірі 45 772 (сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 36 коп., вирахувавши із цієї суми відповідно до Податкового кодексу України податки, збори чи обов'язкові платежі.

Допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми заробітної плати в межах платежу за один місяць в розмірі 3 829 (три тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 56 коп., вирахувавши із цієї суми відповідно до Податкового кодексу України податки, збори чи обов'язкові платежі.

Крім того, суд стягнув із Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн., вирахувавши із цієї суми відповідно до Податкового кодексу України податки, збори чи обов'язкові платежі.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 467 грн. 72 коп.

В задоволенні решти вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з рішенням сторони подали апеляційні скарги.

Позивачка посилаючись на те, що суд вийшов за межі позовних вимог і вирішив спір, який не заявлявся у даному провадженні, тому просить скасувати рішення та постановити нове про задоволення її позову, а у частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі залишити без розгляду.

Відповідач, в свою чергу посилаючись на необґрунтованість рішення в частині задоволення позову, просить змінити рішення, відмовивши позивачці у задоволенні її вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції в повному обсязі не виконані.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2013 року позивача було поновлено на роботі на посаді старшого інспектора з кадрів з 21 квітня 2011 року та стягнуто на користь позивача 178 628 грн. 75 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2011 року по 27 серпня 2013 року включно.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2013 року, судом з відповідача на користь позивача було стягнуто 178 628 грн. 75 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2011 року по 27 серпня 2013 року включно, тому оскільки вищевказане рішення не виконано, то відповідно до вимог ст. 236 КЗпП України між сторонами фактично склалися правовідносини з приводу оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. Тому суд вважав, що починаючи з 28 серпня 2013 року по день постановлення рішення з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення та моральну шкоду у зв'язку з тим, що позивачка позбавлена можливості реалізувати право на працю, отримати належні їй грошові суми за судовим рішенням та вимушена вкотре в судовому порядку поновлювати своє порушене право.

Однак, суд не врахував, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення позивачкою не заявлялись, оскільки вони розглядаються судом першої інстанції в іншому провадженні. Тому в цій частині рішення суду не відповідає закону і підлягає скасуванню.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні з роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка вважаючи своє звільнення незаконним звернулась до суду з позовом про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

На даний час вказані позовні вимоги розглянуті судом першої інстанції, є рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яке переглядається судами вищих інстанцій, тобто позивачка обрала саме такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів. Тому колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні з роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та стягнення на користь держави судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :