Рішення № 40344735, 20.08.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого : Винту Ю. М.

Суддів : Лисака І.Н., Височанської Н.К.

При секретарі : Хромянчук І.

За участю : позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2014 року ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на наступне.

В 2005 році він вирішив придбати автомобіль марки МАЗ 5432 у ОСОБА_3 за 5000 доларів США. На підтвердження угоди купівлі - продажу авто він віддав відповідачу половину її вартості - 2500 доларів США у якості завдатку, а решту грошей мав віддати після належної підготовки авто до продажу. Решта суми в 2500 доларів США віддав відповідачу у 2006 році. Факт передачі грошей не оформлявся письмово. Після сплати суми грошей він забрав автомобіль та став ним користуватися, вважав його своєю власністю. Згодом звернувшись до Новоселицького МРЕВ для оформлення автомобіля на себе встановив, що авто перебуває в заставі у банку по кредиту який отримав ОСОБА_4, а заставодавцем був власник авто ОСОБА_3

Оскільки умови договору купівлі-продажу автомобіля марки МА35432 не були виконанні відповідачем в повному обсязі останнім були порушені його права, а тому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму понесеної матеріальної шкоди в розмірі 40000 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач підтримав позов з заявлених підстав, але зменшив суму матеріальної шкоди, яку просив стягнути з відповідача на його користь до 29325 грн.(або 2500 доларів США), які фактично були ним передані відповідачу з його власних заощаджень. Даною грошовою сумою на думку ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 заволодів так як в подальшому на виконання угоди не оформив на нього транспортний засіб(а.с.38).

На підставі ст.ст.328, 629, 655 ЦК України просив стягнути з відповідача заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 29325 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

_________________

№ 22ц-794/1139/2014 р. Головуючий у 1 інстанції: Вівчар Г.А.

Категорія : 30 Доповідач: Винту Ю.М.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29325 грн. та понесені судові витрати. Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2014 року не відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України, оскільки під час його ухвалення не було : повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень; дано неправильну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам; неправильно встановлено обставини справи, не визначено відповідно до них правовідносини та норми матеріального права, які суд мав застосувати виходячи зі змісту позовної заяви позивача та його пояснень у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої останньому внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу транспортного засобу судом першої інстанції із посиланням на норми матеріального права, а саме ст.ст. 208, 210, 640, 655 ЦК України та Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, зроблено висновок, що підставою у відмові в задоволенні позову є не дотримання сторонами передбаченої законом форми договору купівлі-продажу автомобіля під час укладання угоди, що відповідно не надає підстав для відшкодування матеріальної шкоди.

Одночасно судом не було взято до уваги пояснення ОСОБА_3 під час розгляду органами внутрішніх справ заяви позивача ОСОБА_1 від 11 жовтня 2013 року про отримання ним від ОСОБА_1 2500 доларів США за проданий автомобіль.

На думку колегії, зазначене обгрунтування рішення судом першої інстанції є неправильним, оскільки позивачем позовні вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу транспортного засобу з підстав ухилення однієї сторони від його виконання не заявлялися.

Приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції також не були враховані інші норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини з врахуванням зміни позивачем предмету позову, що фактично змінило підстави можливого його задоволення.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Звертаючись з позовом до суду позивачем у позовній заяві зазначено, що ним були повністю виконані зобов'язання за договором купівлі-продажу автомобіля, а саме сплачено ОСОБА_3 2500 доларів США у 2005 році у якості завдатку та пізніше у 2006 році було сплачено ще 2500 доларів США.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач пояснив, що він домовився купити у ОСОБА_3 автомобіль за 5000 доларів США, сплативши останньому з особистих грошей тільки половину її вартості - 2500 доларів США. Пізніше він передав автомобіль для подальшого користування ОСОБА_4 та досяг згоди з останнім про перепродаж останньому зазначеного автомобіля разом з власним причепом за 10000 доларів США. ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_3 поставив автомобіль в заставу банку та отримав кредит, якій використав на свій власний розсуд. З отриманих у банку грошей ОСОБА_4 доплатив ОСОБА_3 2500 доларів США, які позивач мав доплатити власнику автомобіля.

Відповідач ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції позов не визнав та пояснив, що автомобіль він передав по дорученню ОСОБА_1, якій мав з ним розрахуватися, але грошей від нього не отримав. ОСОБА_1 здавав автомобіль в оренду ОСОБА_4, який щодня за користування автомобілем платив ОСОБА_1 орендну плату. Згодом ОСОБА_1 щоб розрахуватися з ним за автомобіль вирішив його продати ОСОБА_4, який мав отримати кредит у Банку і за отриманий кредит розрахуватися за автомобіль. Даний автомобіль був предметом застави по договору кредиту який отримав ОСОБА_4 Автомобіль ставився під заставу за згодою ОСОБА_1, який займався разом з ОСОБА_4 його оформленням. Грошей від ОСОБА_4 він не отримав. Пояснення в міліції щодо отримання грошей в сумі 2500 доларів США надані з метою уникнення кримінального покарання.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 суду показав, що він мав купити від ОСОБА_1 автомобіль марки МАЗ 5432 за 10000 доларів США. Оскільки грошей у нього не було за згодою ОСОБА_1 та власника автомобіля ОСОБА_3 він отримав кредит у банку. Автомобіль був поставлений у заставу як гарантія повернення кредиту. З отриманих грошей з банку він дав ОСОБА_1 2500 доларів США. Йому не відомо щоб ОСОБА_1 давав якісь гроші ОСОБА_3 За користування автомобілем він щодня сплачував ОСОБА_1 орендну плату бувало і по 500 грн. На час слухання справи в суді першої інстанції автомобіль знаходився у нього вдома, але ОСОБА_1 забрав номера від автомобіля чим позбавив його можливості ним користуватися.

З оглянутого в судовому засіданні відмовного матеріалу по заяві ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності за ст.190 КК України ОСОБА_3 вбачається, що в поясненнях від 15.10.2013 року ОСОБА_3 пояснив, що він та ОСОБА_1 домовились про продаж автомобіля марки МАЗ за 5000 доларів США. ОСОБА_1 дав йому 2500 доларів США, а він дав йому доручення на право керування транспортним засобом.

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №2-933/2011 рік за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4. про стягнення боргу за договором позики та процентів за користування чужими коштами вбачається, що предметом спору за даним позовом був автомобіль марки МАЗ, який ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 за 10000 доларів США. Сторонами по даній справі було укладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою Новоселицького районного суду від 10.10.2011 року. По даній угоді ОСОБА_4 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 10000 доларів США.

Таким чином, зібраними по справі доказами встановлено невиконання позивачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед ОСОБА_3

Отримавши після сплати завдатку в користування транспортний засіб від ОСОБА_3 ОСОБА_1 передав його в оренду ОСОБА_4 та досяг пізніше з ним домовленості з перепродажи транспортного засобу власником якого був ОСОБА_3

З висновку по матеріалах проведеної перевірки заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2013 року(а.с.9) вбачається, що на час прийняття зазначеного рішення(висновку) спірним автомобілем продовжував користуватися позивач ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Зібраними по справі доказами встановлено, що позивач сплативши відповідачу у якості завдатку 2500 доларів США та отримавши у користування транспортний засіб, не виконав у повному обсязі свої зобов'язання за договором купівлі-продажу та користувався транспортним засобом до 2013 року.

Користуючись транспортним засобом відповідача позивач передавав його в оренду іншій особі та пізніше перепродав його ОСОБА_4 разом з належним позивачу причепом за 10000 доларів США, що підтверджено мировою угодою укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Також під час розгляду справи не встановлено доказів на підтвердження спричинення майнової шкоди майну або інтересам позивача неправомірними діями відповідача ОСОБА_3

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння йому матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача та невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Невиконання ОСОБА_4 умов мирової угоди укладеної з ОСОБА_1 також не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Згідно з оригіналом: