Рішення № 40344435, 27.08.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/1957/12

Провадження № 2/645/1069/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2014 року Фрунзенський районний суд м. Харкова, у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі - Гудзенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Єврокапітал" про захист прав споживачів, визнання договору частково недійсним, визнання договору виконаним,

встановив:

16.05.2012 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання договору частково недійсним, визнання договору виконаним, вказуючи, що вона належним чином сплачувала кредит за кредитним договором № 406 від 03.03.08 р. (основну частину боргу, проценти та плату за обслуговування кредиту) належним чином, навіть з відступленням від графіку платежів у бік збільшення сум оплати з метою якнайшвидшого погашення кредиту.

В додатку №1 до кредитного договору вказано, що плата за обслуговування кредиту становить незмінно 66,18 грн. на місяць на весь час дії кредитного договору, проте відповідач самостійно, без письмового погодження з позивачем, підвищив плату за обслуговування кредиту більше ніж у 10 разів. Вважає несправедливим завуальоване вміщення в текст договору (п.2.2.3) формули розрахунку плати за обслуговування кредиту з урахуванням зміни курсу НБУ долара США. Крім того, діючим законодавством взагалі не передбачена плата за обслуговування кредиту.

У доповненнях до позовної заяви зазначає, що їй не було нічого відомо про те, що відповідач не зараховував заплачені нею кошти на погашення тіла кредиту. П.3.2. кредитного договору передбачає черги зарахування коштів, де погашення суми (тіла) кредиту знаходиться аж на останньому дев'ятому місці. При укладанні договору співробітники ТОВ запевнили її, що ні в якому разі неможливо змінити жодний пункт договору. На думку позивача, відповідач штучно, зловживаючи своїми правами, створив таку ситуацію, коли при незначному відхиленні від графіку погашення кредиту в окремому місяці гроші зараховувались на вигадані так звані штрафні санкції, неустойки.

Вважає такі зобов'язання жорстокими, а включення до договору п.3.2 недобросовісним, що призвело до дисбалансу прав та обов'язків позивача на її шкоду.

Просить суд визнати виконаним кредитний договір № 406 від 03.03.08 р., укладений між ТОВ „Фінансова компанія „Єврокапітал" та ОСОБА_1, визнати недійсними п.2.2.3 та п.3.2 вказаного договору.

(Т.1 а.с.43,62).

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та пояснив, що початком перебігу строку позовної давності, згідно п.5 ст.261 ЦК України, є 03.03.2011 р. (день закінчення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, згідно графіку платежів), або ж час звернення ТОВ до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором (березень 2012 р.), таким чином, позовна давність щодо заявлених вимог позивачем не пропущена. Також пояснив, що позивач добросовісно виконала свої обов'язки щодо повернення кредитних коштів і не мала гадки про те обрахування відповідачем плати за обслуговування кредиту у іншому розмірі, ніж передбачено графіком платежів. Фактично позивач за період з 03.03.08 р. по 27.10.10 р. сплатила відповідачеві 45829,27 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у відсутність відповідача , на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши надані суду докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 03.03.08 р. між ТОВ „Фінансова компанія „Єврокапітал" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до п.1.1 якого відповідач надав, а позивач отримала кредит в сумі 33 090,00 грн., для оплати автотранспортного засобу, зі строком погашення кредиту, встановленим Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору, але не пізніше 03.03.2011 р.

При цьому позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути суму кредиту, сплатити кредитодавцю всі передбачені цим кредитним договором проценти за користування кредитом, плату за обслуговування кредиту та виконати всі інші грошові зобов'язання, передбачені цим договором.

Згідно п.п.2.1, 2.2.1 Кредитного договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі 14,75% річних від непогашеної суми кредиту, плату за надання кредиту у розмірі 2% від суми кредиту, яка сплачується одноразово у день підписання цього договору.

Останній платіж у розмірі 1500 грн. був здійснений позивачем 27.10.10 р., при цьому загальна сума платежів склала 45 829, 27 грн., що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

При цьому, як вбачається з наданого відповідачем розрахунку заборгованості, позивачеві до сплати було нараховано як плата за обслуговування кредиту у розмірі по 6618 грн. щомісяця, зазначена у Графіку платежів, так і плата за обслуговування кредиту, згідно п.2.2.3 кредитного договору (т.1 а.с.12-16).

Пунктом 2.2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язався сплачувати плату за обслуговування кредиту, яка у випадку перевищення коефіцієнта зміни курсу НБУ долара США до гривні більше ніж 1,01 обчислюється за встановленою в договорі формулою:

Якщо коефіцієнт зміни курсу НБУ долара США до гривні Кн/К0>=1,01, тоді

Плата за обслуговування кредиту = СК*ОК+(ЩП*Кн)/К0 - ЩП, інакше = СК*ОК, де

Кн - курс НБУ долара США до гривні на дату розрахунку плати за обслуговування кредиту;

К0 - курс НБУ долара США до гривні на дату підписання Кредитного договору;

СК - Сума кредиту згідно Кредитного договору;

ЩП - щомісячний платіж згідно Графіку платежів передбаченого Кредитним договором;

ОК - розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту в відсотках.

Пунктом 3.2 договору передбачено таке: будь-які кошти, отримані кредитодавцем від позичальника, зараховуються як погашення зобов'язань позичальника (у разі їх наявності) у дату чергового здійснення щомісячного платежу згідно з графіком в наступному порядку: в першу чергу - неустойка згідно з п.п. 7.2, 7.3 договору; в другу чергу - прострочені плати; в третю чергу - прострочена плата за обслуговування кредиту, яка підлягає оплаті як частина щомісячного платежу за попередні платіжні періоди, при цьому більш ранній борг погашається першим; в четверту чергу - прострочені проценти за користуванням кредиту, які підлягають оплаті як частина щомісячного платежу за попередні платіжні періоди, при цьому більш ранній борг погашається першим; в п'яту чергу - прострочена сума кредиту, яка підлягає оплаті як частина щомісячного платежу за попередні платіжні періоди, при цьому більш ранній борг погашається першим; в шосту чергу - поточні плати; в сьому чергу плата за обслуговування, яка становить частину щомісячного платежу, що підлягає сплаті в поточному платіжному періоді; у восьму чергу - проценти за користування кредитом, які становлять частину щомісячного платежу, яка підлягає сплаті в поточному платіжному періоді; в дев'яту чергу - сума кредиту, яка становить частину щомісячного платежу, що підлягає сплаті в поточному платіжному періоді.

Погашення позичальником зобов'язань кожної наступної черги відбувається виключно після повного погашення зобов'язань кожної попередньої черги. Сторони встановлюють, що кредитодавець має право самостійно зараховувати кошти, які спрямовані позичальником на погашення зобов'язань, згідно із встановленою черговістю.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживчими про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки в спірному договорі плата за обслуговування кредиту визначена за формулою зі змінними величинами, то такі умови є несправедливими, оскільки суперечать як положенням ч. 5 ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з якими боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року № 6-80цс13, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст. 355 ЦПК України.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги частково та визнає недійсним п.2.2.3 кредитного договору № 406 від 03.03.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ „ Фінансова компанія „Єврокапітал".

Що стосується вимог про визнання кредитного договору виконаним, суд відмовляє в їх задоволенні за недоведеністю, оскільки не має спеціальних знань у проведенні розрахунку всіх передбачених до сплати сум, за вирахуванням плати, передбаченої п. 2.2.3 кредитного договору.

Крім того, суд вважає безпідставними вимоги щодо визнання недійсним п.3.2 Кредитного договору, оскільки встановлення черговості зарахування платежів є способом захисту прав кредитодавця та дисциплінує позичальника до своєчасного виконання своїх зобов'язань, згідно встановленого Графіку платежів, при дотриманні якого позичальник звільнений від необхідності сплати штрафних санкцій та прострочених плат, тобто внесена сума зараховується на погашення поточних плат, плати за обслуговування, процентів за користування та щомісячного основного боргу.

Доводи відповідача про необхідність відмову у задоволенні позову через сплин позовної давності судом не приймаються, оскільки, згідно п.5 ст.261 ЦК України, позовна давність позивачем не пропущена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224 -226 ЦПК України, ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.203, 215 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовільнити частково.

Визнати недійсним п.2.2.3 кредитного договору № 406 від 03.03.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „ Фінансова компанія „Єврокапітал".

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя