Рішення № 40343924, 02.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. справа № 911/2671/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ

до 1. Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», Донецька обл., м. Донецьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», Київська обл., с. Гаврилівка

про стягнення 120 750,65 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.06.2014 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі-ПАТ «Страхова компанія «Провідна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (далі-ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»/відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі-ТОВ «Комплекс Агромарс»/відповідач 2) про стягнення 120 750,65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, з яких: 50 000,00 грн. з відповідача 1, як страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4371258 та 70 750,65 грн. з відповідача 2, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач 1 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач 2 позов визнав у розмірі 50 130,41 грн. з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд пред'явлені до нього позовні вимоги задовольнити частково.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2014 порушено провадження у справі №911/2671/14 та призначено справу до розгляду на 15.07.2014.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15.07.2014 та 29.07.2014 розгляд даної справи відкладався на 29.07.2014 та 02.09.2014 відповідно.

В судові засідання 15.07.2014, 29.07.2014 та 02.09.2014 представник відповідача 1 не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012 між ПАТ «Страхова компанія «Провідна» (далі-страховик) та ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі-страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0664525/9067/12 (далі-договір), відповідно до якого було застраховано, зокрема, автомобіль «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору суду не надано.

08.11.2013 у м. Вінниця сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Зазначені особи на момент ДТП перебували у трудових відносинах з ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та ТОВ «Комплекс Агромарс» відповідно, що підтверджується матеріалами справи та визнається представниками позивача та відповідача 2 у повному обсязі.

У відповідності до постанови Іванківського районного суду Київської області від 27.12.2013 у справі №366/3887/13п, винним у зазначеному ДТП визнано ОСОБА_2 При цьому, зазначення у судовому рішенні державного реєстраційного номеру автомобіля «Mercedes-Benz» НОМЕР_1, а не НОМЕР_1 оцінюється судом як описка, з огляду на відомості про означений транспортний засіб у договорі, а також довідці про ДТП від 08.11.2013, виданої інспектором роти ДПС УДАІ МВС України в м. Вінниця прапорщиком Завірюхою В.І.

До того ж, у відповідності до заяви страхувальника №1197 від 25.11.2013 відповідач 2 визнав себе винним у ДТП, яка сталась 08.11.2013 за участю вищезазначених транспортних засобів.

На виконання умов договору, на підставі заяви про факт настання події №2300028313 від 08.11.2013, страхового акта №2300028313 від 02.12.2013 та звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ «Mercedes-Benz» НОМЕР_1, складеного 14.11.2013 ТОВ «Сальватор», позивачем, як страховиком, було виплачено 120 750,65 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №0065112 від 23.12.2013. При цьому, як звернення ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування в рамках договору, так і виплата ПАТ «Страхова компанія «Провідна» страхового відшкодування свідчить про визнання обома сторонами наявності між ними договірних зобов'язань, що випливають з договору №06/0664525/9067/12 від 24.12.2012, що спростовує посилання відповідача 1 на протилежне.

Враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_2, був забезпечений ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4371258, 28.04.2014 позивачем було направлено відповідачу 1 вимогу в порядку регресу №489. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що на зазначену заяву відповідач 1 не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив, позивач просить суд стягнути 120 750,65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, з яких:

- 50 000,00 грн. з відповідача 1, як страховика за полісом №АВ/4371258, з підстав статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, що полягає у розмірі виплаченого першим страхового відшкодування в межах оціненої шкоди та ліміту передбаченої полісом відповідальності;

- 70 750,65 грн. з відповідача 2, як юридичної особи з якою ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах, з підстав статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України, що полягає у різниці між розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування та сумою коштів, що підлягають відшкодуванню ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», як страховиком відповідача 2.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до статей 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ст. 1187, ч. 1 ст. 1172 та ст. 1194 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки позивач, на виконання умов договору, здійснив виплату страхового відшкодування, до нього, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до винуватця ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі №3-12гс12.

Водночас, враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_2, був забезпечений ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за полісом №АВ/4371258, відповідно до якого останній взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, особою, за рахунок якої підлягає задоволенню набуте позивачем право зворотної вимоги у розумінні ст. 993 ЦК України є саме відповідач 1, як страховик за означеним полісом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі №910/14328/13.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, на момент ДТП перебував з відповідачем 2 у трудових відносинах, відповідач 2, як володілець джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та роботодавець особи винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний виплатити решту страхового відшкодування, що не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 1, як страховика.

У відповідності до статей 22, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховик за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку може здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4371258, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., а франшиза - 0,00 грн.

Як слідує зі змісту звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ «Mercedes-Benz» НОМЕР_1, складеного 14.11.2013 ТОВ «Сальватор», розмір матеріального збитку без урахування ВТВ становить 100 130,41 грн.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач 1, як страховик за полісом № АВ/4371258, несе відповідальність за завдану майну шкоду, виключно у розмірі оціненої шкоди (100 130,41 грн.) в межах встановлених лімітів (50 000,00 грн.) та за вирахуванням передбаченої франшизи (0,00 грн.).

Решта ж збитків, понесених позивачем у вигляді виплаченого страхового відшкодування внаслідок ДТП, що сталась 08.11.2013, та які не підлягають відшкодуванню відповідачем 1, як страховиком, тобто різниця між розміром фактичних витрат позивача та оціненою шкодою, у відповідності до ст.ст. 1172, 1194 ЦК України відшкодовується відповідачем 2, як роботодавець особи винної у вчиненні ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2013 у справі №911/817/13-г.

Посилання ж відповідача 2 на наявність в нього обов'язку по відшкодуванню лише 50 130,41 грн., тобто різниці між оціненою шкоду (100 130,41 грн.) та лімітом відповідальності відповідача 1 за полісом АВ/4371258 (50 000,00 грн.), спростовуються нормами ст. 993 ЦК України та ст. 1194 ЦК України, якими встановлено перехід права вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування до особи відповідальної за завдані збитки у межах фактичних витрат, а також обов'язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суб'єктний склад та характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 120 750,65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, з яких: 50 000,00 грн. з відповідача 1, як страховика за полісом №АВ/4371258, та 70 750,65 грн. з відповідача 2, як особи, відповідальної за завдані збитки, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачами.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 979, 993, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, Донецька обл., м. Донецьк, просп. Ілліча, 100, ідентифікаційний код 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування та 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 82 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) 70 750 (сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 65 коп. страхового відшкодування та 1 415 (одну тисячу чотириста п'ятнадцять) грн. 19 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.09.2014.

Суддя В.А. Ярема