Ухвала суду № 40343520, 02.09.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/478/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Ніколаєв М. В.

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду Осєтров В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Осєтрова В.І.,

суддів - Широкоряда Р.В., Новіцького Е.Й.,

при секретарі - Яременко З.А.,

за участю прокурора - Денисової Т.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали кримінального провадження № 12013120010000169 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.03.2014 року яким,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.09.2008 року за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. 26.10.2011 року звільнений по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, судове рішення стосовно якого ніким з учасників судового розгляду оскаржене не було.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб. Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, в ніч з 14 на 15 березня 2013 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою викрадення рейс та деталей верхньої будови колії, прибули на п. 2 316 км. станції Користівка Одеської залізниці, що розташовані на території Олександрійського району Кіровоградської області. В подальшому, реалізуючи свій намір, за попередньою змовою з корисливих мотивів, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, шляхом демонтажу за допомогою газового різака, металевих тросів та вантажного автомобілю ГАЗ-66, реєстраційний номер НОМЕР_1, таємно викрали майно належне Олександрійській дистанції колії Одеської залізниці на загальну суму 39 074, 12 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим завдали Олександрійський дистанції колії Одеської залізниці шкоди на вказану суму.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом не в повній мірі взяті до уваги обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування збитків. Також, судом не було взято до уваги, що обвинувачений на даний час проживає разом з дружиною, яка має неповнолітню дитину та вказані особи знаходяться на його утриманні. Окрім цього, апелянт зазначає, що поза увагою суду залишився і той факт, що він має батька інваліда 2-ї групи, та матір, яка не працює, оскільки вона доглядає за батьком, а тому батьки також потребують його допомоги.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та вважала вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ґрунтується на достовірних та узгоджуваних між собою доказах, які зібрані у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку та належно оцінені судом та наведені у вироку, і жодним учасником судового розгляду оскаржений не був.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3. покарання, місцевий суд в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, які закріплені у ст.ст. 50, 65 КК України та належним чином врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, які його обтяжують, в зв'язку з чим призначив обґрунтоване покарання у виді обмеження волі, та вказане покарання, на переконання колегії суддів є виваженим та в повній мірі відповідає меті покарання і буде сприяти виправленню обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді, зокрема обмеження волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 вчинив один епізод крадіжки, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до злочинів середньої тяжкості, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та частково відшкодував завдану шкоду, що на переконання колегії значно зменшує суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. При цьому слід зазначити, що обставин, які б обтяжували покарання по справі не встановлено. Як особа, ОСОБА_3 характеризується посередньо, має постійне місце проживання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. При цьому, колегія суддів зазначає, що виключно наявність у ОСОБА_3 не знятої та не погашеної в законному порядку судимості, як на це у вироку послався місцевий суд, з урахуванням вище наведених обставин, не може слугувати обставиною, яка унеможливлювала б перевиховання останнього без звільнення його від призначеного покарання, тобто не давала б підстави застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в межах, визначених ч. 4 ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язки, які визначені в ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2014 року стосовно останнього необхідно змінити в частині призначеного йому покарання.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.03.2014 року стосовно останнього, в частині призначеного покарання, змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

Осєтров В.І. Широкоряд Р.В. Новіцький Е.Й.