Постанова № 40341671, 01.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2014 р. Справа № 914/2131/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М.Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України

на рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014р.

у справі № 914/2131/14

за позовом: заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі

позивача 1: Державного концерну «Укроборонпром»

позивача 2: ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»

до 1: Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного УЮ у Львівській області

до 2: ПП «Нива-В.Ш.»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: ОСОБА_2

про: визнання недійсними прилюдних торгів

З участю представників :

від прокуратури - Пандяк М.І - посвідчення №026868.

від позивача 1 - не з'явився.

від позивача 2 - Козак А.І. - представник (довіреність №904/2-53 від 04.08.2014р.)

від відповідача 1,2 - не з'явилися.

від третьої особи - ОСОБА_5 - представник.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2014р., суддя Р.Матвіїв, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. У задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, заявленого у прохальній частині позовної заяви, шляхом накладення заборони ОСОБА_2 на реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відмовлено повністю. Стягнуто з ДК "Укроборонпром" в дохід державного бюджету 609 грн. судового збору. Стягнуто з ДП "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" в дохід державного бюджету 609 грн. судового збору.

З даним рішенням не погодився заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. у складі колегії відбулась заміна судді Марка Р.І. на суддю Гнатюк Г.М.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014р. у справі №914/2131/14 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2014 року проводилися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна з початковою (стартовою) ціною лоту - 5 806 000 грн. Однак вказані торги не відбулися у зв'язку із відсутністю купівельного попиту, про що зазначено у повідомленні відповідача 2 від 24.03.2014 року № 183н.

25.04.2014 року відповідачем 2 були проведені наступні торги з реалізації вказаного майна із початковою (стартовою) ціною лоту - 4 354 500 грн. Повторні торги також були визнані такими, що не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих учасників на прилюдних торгах.

У зв'язку з цим відповідач 1 провів повторну уцінку арештованого нерухомого майна позивача 2, встановивши початкову (стартову) ціною лоту - 2 903 000 грн.

26.05.2014 року на прилюдних торгах відбулося відчуження нерухомого майна, а саме приміщення їдальні-бару загальною площею 1008,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" заборгованості по заробітній платі.

Вказані прилюдні торги були проведені приватним підприємством "Нива-В.Ш." в особі філії 14 приватного підприємства "Нива-В.Ш." за відповідною заявкою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на виконання договору №1414183 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07 березня 2014 року.

За результатами торгів, відповідачем 2 складено протокол №1414183-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, за яким переможцем торгів визнано ОСОБА_2, який запропонував найвищу ціну за лот на рівні 2 932 030,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 сплатив повну вартість за придбане на оскаржуваних прилюдних торгах майно вчасно, що підтверджується відповідними банківськими документами (платіжними дорученнями 3 1 та № 2 від 28.05.2014 року).

Заступником Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України та позивачами оспорюється вчинення відповідачами дій по проведенню 26.05.2014 року прилюдних торгів, оскільки, на їх переконання, вони суперечать, п. 7.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 27.10.1999 року №68/5 (якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця). А недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, що встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, вказує на недійсність такого правочину, що в свою чергу відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створює для сторін недійсного правочину юридичних наслідків.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правовідносини по реалізації арештованого майна регулюються Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про порядок проведення виконавчих дій та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (ч. ч. 5, 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Відповідно до положень вказаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції від 15 грудня 1999 року № 74/5).

Інструкція про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року №74/5 передбачає, що питання оцінки арештованого майна відноситься до сфери дії державного виконавця, який здійснює виконавче провадження щодо звернення стягнення на майно (п. 5.12.5).

Згідно з п.3.3, 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

Спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням. Так прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п.2.2 Тимчасового положення). Положенням передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Що стосується можливих порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Вказана позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року №6-116цс12.

Судами обох інстанцій встановлено, що спеціалізованою організацією було дотримано вимоги п. п. 3.3, 3.11 Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів, оскільки торги були призначені у межах двомісячного строку з дня отримання нею заявки державного виконавця на їх проведення, а саме заявка отримана та договір про надання послуг по організації та проведенню торгів укладений 7 березня 2014 року, а перші торги призначені на 24 березня 2014 року. У зв'язку з тим, що перші торги не відбулися через неявку покупців, торги двічі були перенесені на інші дати, що дозволяється п.4.6 Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів.

Як підтверджується матеріалами справи, боржника було належним чином повідомлено про дату, час, місце проведення торгів, а також про стартову ціну реалізації майна та саме йому були рекомендованим листом направлені письмові повідомлення щодо зазначеного, як це передбачає Тимчасове положення.

Посилання прокурора-апелянта та позивачів на п. 7.3 Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів, а саме на неправомірність, на їх думку, проведення третіх торгів, правомірно відхилені судом першої інстанції судом з огляду на вимоги ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних мовах.

Інших порушень, які б вплинули на результати торгів, у позовній заяві та апеляційній скарзі не зазначено.

Крім того, посилання виключно на п. 7.3 Тимчасового положення, як на підставу визнання прилюдних торгів недійсними, є помилковим, оскільки треті прилюдні торги по суті є торгами, проведеними після повторної уцінки майна, а відповідно є такими, що відбулися, оскільки майно на них було реалізовано.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого Спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року у справі №6-3495св14.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачі, будучи належним чином повідомлені про призначення оскаржуваних прилюдних торгів та початкову (стартову) ціну лоту на оскаржуваних торгах не оскаржували ні оцінку, ні дії (бездіяльність) державного виконавця щодо призначення оскаржуваних торгів.

Згідно з п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01.11.1996 року, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з п. 3 вказаної постанови пленуму Верховного Суду України суд може на підставі ст. 144 Конституції визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення органів місцевого самоврядування, а на підставі ст. 124 Конституції - акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій тощо. Звернення до Конституційного Суду України в такому разі не вимагається.

Відповідно до ст.. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного суду України, які викладені у відповідних рішеннях.

Беручи до уваги зазначені вище норми законів та роз'яснення Верховного Суду України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, тому що воно в частині, наведеній прокурором у позові, суперечить вказаним законам, оскільки по іншому регулює питання проведення прилюдних торгів та уцінки вартості майна.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, оскільки з матеріалів справи вбачається, що оскаржувані прилюдні торги проведені з чітким та неухильним дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, в частині, що не суперечить нормам вказаного закону. Такий висновок повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка наведена в постанові від 23 квітня 2014 року у справі №6-26цс14.

Господарсько-процесуальний кодекс зобов'язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорювання з боку зобов'язаної особи - відповідача.

Прокурором не доведено суду належними та допустимими доказами, яким чином та які саме права і законні інтереси позивачів порушено відповідачами в процесі проведення оскаржуваних прилюдних торгів.

Звертаючись із позовною заявою, прокурор просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 на реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції в рішенні обґрунтовано зазначив, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову (абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Як зазначено в абз. 2, 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зобов'язував прокурора подати належним чином обгрунтоване та підтверджене клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, однак, такі вимоги не було виконано. За таких обставин справи суд першої інстанції мотивовано визнав заявлене клопотання не обгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги та клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014р. по справі №914/2131/14 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №914/2131/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 03.09.2014р.»