Рішення № 40341436, 02.09.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 р. Справа № 909/650/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державної акціонерної компанії "Ліки України",

юридична адреса: вул.Комінтерну, б.16, м.Київ, 01032;

адреса для листування: вул.Червонофлотська, б.28, м.Київ, 04075;

до відповідача: Центральної районної аптеки №22,

вул. Шкільна, б.16, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область,77600;

про: стягнення заборгованості в сумі 17 459,58грн., з яких: 14 234,68грн. - основний борг,

1 023,33грн. - пеня, 1 248,57грн. - 3% річних, 953,00грн. - інфляційні втрати.

За участю представників сторін:

від позивача: не з"явились;

від відповідача: Сухоцька Г.Ф.- завідувач Центральної районної аптеки №22, (розпорядження №185-к від 22.08.13р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна акціонерна компанія "Ліки України", звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Центральної районної аптеки №22, заборгованість в сумі 17 459,58грн., з яких: 14 234,68грн. - основний борг, 1 023,33грн. - пеня, 1 248,57грн. - 3% річних, 953,00грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 13.08.14р. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів №401-НП від 05.01.09р., згідно умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача по видаткових накладних №38630 від 30.05.11р., №38697 від 30.05.11р., №38698 від 30.05.11р., № 38699 від 30.05.11р., №39068/7 від 28.06.11р., медпродукцію на загальну суму 14 760,18грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 14 234,68грн. (525,50грн. відповідачем сплачено);

- п.7.3. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 1 023,33грн.- пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких, позивачу нараховано 953,00грн. - інфляційних втрат, 1 248,57грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, подав заяву б/н від 02.09.14р. (вх№ 13494/14 від 02.09.14р.), в якій повідомив суд, про часткову сплату боргу за поставлену позивачем медпродукцію в сумі 2 034,69грн., додаючи при цьому, платіжні доручення №1457 від 19.06.14р., №1487 від 01.09.14р. Наявність непогашеної заборгованості за отриману медпродукцію в сумі 12 200,00грн. визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між Державною акціонерною компанією "Ліки України" (Постачальник/позивач) та Центральною районною аптекою №22 (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів №401-НП від 05.01.09р.

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов"язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити наркотичні та психотропні лікарські засоби, в кількості, асортименті і по цінах згідно погоджених накладних (специфікацій), що є невід"ємними частинами договору.

Пунктом 5.1. Договору обумовлено, що при отриманні Покупцем медпродукції безпосередньо зі складу Постачальника приймання медпродукції за кількістю здійснюється у момент передачі, що підтверджується підписом представника Покупця на всіх примірниках видаткової накладної.

Сума Договору визначається вартістю медикаментів вказаних у видаткових накладних. Валютою платежу по Договору є українська гривня. Усю суму вартості відвантаженої партії медпродукції Покупець перераховує на рахунок Постачальника (п.п. 4.2., 4.3., 4.4).

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача по видаткових накладних №38630 від 30.05.11р., №38697 від 30.05.11р., №38698 від 30.05.11р., № 38699 від 30.05.11р., №39068/7 від 28.06.11р. (а.с.13-18,20), медпродукцію на загальну суму 14 760,18грн.

Слід зазначити, що матеріали справи містять податкові накладні №38630/0003 від 30.05.11р., №38697/0003 від 30.05.11р., №38698/0003 від 30.05.11р., № 38699/0003 від 30.05.11р., №390687/0003 від 28.06.11р. (а.с. 42-49), в яких зазначено Продавця - ДАК "Ліки України" та Покупця - ЦРА №22 смт.Рожнятів, відображено Договір №401-НП від 05.01.09р., обсяги постачання (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті - 14 760,18грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с.13-18, 20), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку продукції Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Однак, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині оплати коштів, за отриману медпродукцію, у строк встановлений у видаткових накладних №38630 від 30.05.11р., №38697 від 30.05.11р., №38698 від 30.05.11р., № 38699 від 30.05.11р. (до 20.06.11р.), №390687/0003 від 28.06.11р. (до 01.07.11р.), і як наслідок виникла заборгованість в сумі 14 234,68грн. (525,50грн. відповідачем сплачено).

Разом з тим, відповідач, у заяві б/н від 02.09.14р. (вх№ 13494/14 від 02.09.14р.), ствердив про відсутність між сторонами будь-яких інших договірних відносин, ніж поставка товару по Договору поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів №401-НП від 05.01.09р., а платіжними дорученнями №1457 від 19.06.14р. на суму 1 000,00грн., №1487 від 01.09.14р. на суму 1 034,69грн., підтвердив перерахування на рахунок позивача 2 034,69грн. - за медикаменти, що в свою чергу, в силу п. 11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України /господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору/ є підставою для припинення провадження у справі в цій частині. При цьому, як встановлено в судовому засіданні, неоплаченою залишилась медпродукція на суму 12 199,99грн.

Станом на 02.09.14р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату відповідачем вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів №401-НП від 05.01.09р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену медпродукцію в сумі 12 199,99грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи вище зазначену правову норму, позивачем правомірно нараховано відповідачу, 1 248,57грн. - 3% річних, 953,00грн. - інфляційних втрат, які підлягають стягненню за період та у сумі вказаній позивачем у розрахунку (а.с.10), який визнається судом арифметично вірним.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 023,33грн., то у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги.

Пунктом 7.3. Договору, встановлено, що при затримці оплати поставленої медпродукції на строк більш ніж 2 банківських дні, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Спеціальною нормою ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даною правовою нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Проте, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Така ж правова позиція викладена у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р.

Принагідно, п.7.3. Договору, не містить застереження (в розумінні ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) щодо іншого конкретного строку нарахування пені в разі прострочення зобов"язання.

Як вбачається з розрахунку (а.с.10), період нарахування пені за порушення виконання грошового зобов"язання, позивачем обрано довільно з 26.11.13р. по 26.05.14р., від суми боргу 14 234,68грн., без врахування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. В даному спірному випадку, строк виконання зобов"язання зі сплати коштів за поставлену медпродукцію встановлений у видаткових накладних №38630 від 30.05.11р., №38697 від 30.05.11р., №38698 від 30.05.11р., № 38699 від 30.05.11р. - 20.06.11р., у видатковій накладній №390687/0003 від 28.06.11р. - 01.07.11р., а відтак, в силу п. 7.3. Договору у позивача виникло право на нарахування пені з 23.06.11р. і з 04.07.11р. відповідно, та мало припинилось через 6 місяців від початку виникнення такого права.

Враховуючи вимоги Господарського процесуального законодавства, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р.).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 199,99грн. - основного боргу, 1 248,57грн. - 3% річних, 953,00грн. - інфляційних втрат та наявність підстав для задоволення позову в цій частині. В частині стягнення пені в сумі 1 023,33грн. - відмовити. В частині стягнення основного боргу в сумі 2 034,69грн.- провадження у справі припинити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, правило ст.49 Господарського процесуального кодексу України, щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною ставкою (п. 4.1.постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"№7 від 21.02.13р.).

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ДАК "Ліки України" до відповідача Центральної районної аптеки №22 про стягнення заборгованості в сумі 17 459,58грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Центральної районної аптеки №22, вул. Шкільна, б.16, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область,77600 (ідентифікаційний код 01977636) на користь Державної акціонерної компанії "Ліки України", вул.Комінтерну, б.16, м.Київ, 01032 (ідентифікаційний код 20078889) 12 199,99грн. (дванадцять тисяч сто дев"яносто дев"ять грн. 99коп.) - заборгованості, 1 248,57грн. (одну тисячу двісті сорок вісім грн. 57коп.) - 3% річних, 953,00грн. (дев"ятсот п"ятдесят три грн. 00коп.) - інфляційних втрат, 1 719,75грн. (одну тисячу сімсот дев"ятнадцять грн. 75коп.) - судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення з Центральної районної аптеки №22, вул. Шкільна, б.16, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область,77600 (ідентифікаційний код 01977636) пені в сумі 1 023,33грн. - відмовити.

В частині стягнення з Центральної районної аптеки №22, вул. Шкільна, б.16, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область,77600 (ідентифікаційний код 01977636) заборгованості в сумі 2 034,69грн. - провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.2014р.

Суддя С.Кобецька