Ухвала суду № 40339101, 02.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1155/14-ц Головуючий у І інстанції Чирка С.С. Провадження № 22-ц/780/3939/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 1 02.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

2 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 подав до суду вказаний позов, мотивуючи його тим, що на початку 2013 року він звернувся до ФОП ОСОБА_2 з проханням відремонтувати двигун його автомобіля KIA Magentis, д.н. НОМЕР_1. Відремонтувавши автомобіль, ОСОБА_2 було надано усні гарантії про те, що замінені деталі працюватимуть тривалий час, а саме до 100 000 км пробігу автомобіля, і за це він отримав 13 500 грн. Надати письмові документи на підтвердження оплати виконаних робіт та гарантії на замінені деталі відповідач відмовився.

В кінці вересня 2013 року двигун на автомобілі КIA Magentis, д.н. НОМЕР_1 знову вийшов з ладу, а пробіг на автомобілі після проведених ремонтних робіт відповідачем склав не більше 15 000 км. Тому 15 жовтня 2013 року відповідач зазначений автомобіль поставив в себе на СТО за адресою: АДРЕСА_1, та запевнив, що зробить всі необхідні роботи на автомобілі по гарантії, тобто без відповідної грошової плати протягом одного тижня. Крім того, відповідачу було передано також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

В перших числах грудня 2013 року позивач приїхав на СТО відповідача щоб забрати свій автомобіль, проте останній повідомив, що йому необхідно сплатити 9 000 грн. за ремонт. На дану пропозицію він погодився за умови, якщо відповідач надасть документи що підтверджують перелік всіх виконаних робіт, підготовить акт здачі - приймання робіт, рахунок - фактуру, віддасть замінені деталі та поверне транспортний засіб після проведення діагностики з наданням письмової гарантії на замінені запчастини, чого не було виконано ОСОБА_2

Зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 утримує у себе майно ОСОБА_3 без відповідної правової підстави та відмовляється добровільно повернути його, позивач просив суд витребувати у відповідача автомобіль KIA Magentis, д.н. НОМЕР_1, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. Крім цього, позивач вважає, що винними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, тому оцінивши її у 15 000 грн., просив стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2014 року позов задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 автомобіль KIA Magentis, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 видане Бориспільським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 167,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 26 травня 2014 року відповідач подав апеляційну скаргу, яку в подальшому доповнив, та в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що позивач не сплатив вартість робіт по ремонту автомобіля, тому за правилами ст. 856 ЦК України він має право притримати автомобіль. Апелянт вважає, що судом не досліджено та не надано правової оцінки актам виконаних робіт та квитанціям за оплату придбання запасних частин для ремонту спірного автомобіля.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обставин справи, які дають підстави для висновку, що відповідачем порушено майнові права позивача щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за договором купівлі-продажу № 31 від 15 січня 2007 року ОСОБА_3 придбав у КІА філії ТОВ «Український автомобільний холдинг» автомобіль KIA Magentis. Вказаний автомобіль придбаний за кошти отримані в кредит від ВАТ «Кредитпромбанк» згідно кредитного договору № 49.45/45/08-А від 17 січня 2008 року та відповідно був переданий у заставу банку за договором застави від № 49.25/45-31/08-А.

Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 565498 від 11 грудня 2013 року, ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем із таким видом економічної діяльності, як технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Встановлено судом та визнано сторонами ту обставину, що автомобіль KIA Magentis д.н. НОМЕР_1, який належить позивачу на праві приватної власності, та свідоцтво про його реєстрацію знаходиться у ОСОБА_2 з жовтня 2013 року, тобто з часу постановлення його на СТО відповідача для проведення ремонтних робіт.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.19797 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 387, 391 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд першої інстанції вірно врахував наведені норми закону та встановив всі фактичні обставин справи, зокрема в якому порядку й з якою метою надався спірний автомобіль відповідачу, відсутність правової підстави для його утримання та чи виконані зобов'язання щодо ремонтну автомобіля, у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував чи мали місце обставини, якими ОСОБА_3 обґрунтовує позовні вимоги й перевірив заперечення ОСОБА_2 з цього приводу.

Таким чином, відповідач, утримуючи автомобіль позивача без відповідної на те правової підстави, фактично допустив порушення його майнових прав щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність захисту прав ОСОБА_3 шляхом витребування автомобіля та свідоцтва про його реєстрацію у відповідача.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивач не сплатив вартість робіт по ремонту автомобіля, тому за правилами ст. 856 ЦК України він має право притримати автомобіль, адже факт виконання ремонтних робіт спірного автомобіля не доведений суду. Надані суду акти здачі-прийому виконаних робіт вважаються судовою колегією не належними доказами, оскільки вони не містять обумовленої ціни виконання робіт по ремонту автомобіля, не підписані замовником (коли була така можливість), а також не завірені мокрою печаткою фізичної особи-підприємця.

На переконання судової колегії, якщо ж має місце порушення прав відповідача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті робіт за ремонт автомобіля з боку позивача, виконавцю робіт ніщо не заважає звернутися до суду з відповідним позовом та захистити свої права належним способом захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Отже докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Крім того, судова колегія враховуючи те, що ОСОБА_3 тривалий час був позбавлений можливості користування належним йому автомобілем і внаслідок незаконного утримання майна відповідачем зазнав моральних страждань, що полягають тимчасових розладах здоров'я, утворення значних незручностей та втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що суд першої інстанції на підставі цивільного закону та роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» обгрунтовано визначив суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., так як вона буде достатньою для відновлення порушених прав позивача.

В частині відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на правову допомогу та за проведення незалежної оцінки вартості автомобіля рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому згідно вимог ст. 303 ЦПК України перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: