Ухвала суду № 40339064, 28.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2576/14-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/4787/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 26 28.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів Савченка С.І., Фінагєєва В.О.,

при секретарі Франюк Т.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

встановила:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що 11.12.2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № DN81AR01170143, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 53980 гривень, а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі.

Проте, відповідач в порушення договору та норм ЦК України не виконує свої зобов'язання, тому заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 14.03.2014 року складає 210382, 26 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Комерційний банк «Приватбанк» 53365,54 грн. заборгованості за кредитом, 14126,90 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 17409,51 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 50269,0 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, - а всього 135170 гривень 95 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на безпідставне збільшення банком відсотків за користування кредитом, неврахування судом рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-623/2011 р., яким в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення на предмет застави.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 11.12.2007 року було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 80356 грн. 24 коп., (з яких 53980 грн. перераховано на купівля автомобіля, 2752 грн. 98 коп. та 19270 грн. 86 коп. - на сплату страхових платежів, 4318 грн. 40 коп. винагорода за надання фінансового інструменту, 34 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави), а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі ( а.с.9-14).

Банком було виконано умови договору, однак відповідач своїх зобов'язань по договору не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту та відсотках за користування ним.

Заборгованість відповідача перед позивачем, згідно розрахунку, станом на 14.03.2014 року склала 53365,54 гривень заборгованості за кредитом, 14126,90 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 17409,51 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом, 125480,31 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а всього на загальну суму 210382,26 гривні.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 1054 ЦК України та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, оскільки відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом; крім того в силу положень ч.3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір неустойки у зв»язку з тим, що він значно перевищував розмір збитків.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Відповідно ст. 131 ЦПК України сторони зобов»язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті, зобов»язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Всупереч зазначених положень закону, відповідач ОСОБА_1 не повідомив суд першої інстанції протягом усього часу розгляду справи про наявність рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-623/2011 р., яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки ВАЗ 21703, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_1, хоча відповідач брав участь у судових засіданнях та подавав до суду першої інстанцію заяву (а.с.41-46).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення вимог закону не прийняв до уваги заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-623/2011 р., є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, додана до апеляційної скарги копія вказаного судового рішення ( а.с.56-57) не спростовує висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки відповідачем не надано доказів про набрання цим судовим рішенням законної сили, про його виконання та зменшення у зв»язку з цим розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. До того ж колегія суддів бере до уваги, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет застави на користь кредитора не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє прав на отримання сум шляхом стягнення коштів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги про безпідставне збільшення банком суми відсотків за користування кредитом, оскільки будь-яких доказів незаконності дій банку відповідачем не надано.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :