Рішення № 40338718, 29.08.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

29.08.2014 Єдиний унікальний номер 205/3207/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 205/3207/14ц

2/205/2713/14

29 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.

при секретарі С.С.Кравцову

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Друга Дніпропетровська держнтконтора про припинення права на частки у спільному майні у зв»язку з тим, що частки є незначними і не можуть бути виділені в натурі , суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 квітня 2014 року звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4, третя особа Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора про припинення права на частки у спільному майні у зв'язку з тим, що частки є незначними і не можуть бути виділені внатурі.

Позивачі у своєму уточненому позові, а у ході судового засідання позивачі та їх представники посилалися на те, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 належало на праві власності ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Після його смерті домоволодіння успадкували за законом дружина померлого - ОСОБА_1, син померлого - ОСОБА_2, син померлого - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 Його частку у спільному майні успадкували мати померлого - ОСОБА_1, дружина померлого - ОСОБА_3, дочка померлого - ОСОБА_4 На теперішній час частки у спільному майні у відповідачів ОСОБА_3 складає - 1/18 частку та ОСОБА_4 - 1/18 частку. Жодну з кімнат у домоволодінні виділити неможливо, частки відповідачів у спільному майні є незначними. Оціночна вартість часток відповідачів дорівнює 16 733 грн. З боку позивачів відповідачам було неодноразово запропоновано вирішити спір мирним шляхом, однак згоди досягнуто не було. Відповідачі зареєстровані та проживають за іншою адресою. Позивачі у своєму позові, а у ході судового засідання позивачі та їх представники просили суд припинити право власності на 1/18 частку у спільному майні, що належить ОСОБА_3 та на 1/18 частку, що належить ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у ході судового засідання позовні вимоги не визнавали та просили у їх задоволенні позивачу відмовити, посилаючись на те, що частки відповідачів разом становлять 2/18 частин та складають площу у розмірі 7,6 кв. м., що відповідає площам житлових кімнат в будинку літ. «А-1» - 1-3, 1-5, 1-6 спірного домоволодіння, а отже відповідачі можуть претендувати на виділ внатурі зазначених житлових кімнат. Домоволодіння знаходиться у приватному секторі та його розташування є таким, що дозволяє зробити виділ внатурі житлової площі. Спільне користування будинком є можливим, оскільки позивачі та відповідачі є родичами між собою та спільне ведення господарства є можливим для них. Крім того, відповідачі після втрати свого годувальника ОСОБА_8 є незахищеною верствою населення, працює лише відповідач ОСОБА_3, заробітна плата якої є невеликою, а відповідач ОСОБА_4 навчається у школі. Відповідач ОСОБА_3 проживає у спірному домоволодінні з 1995 року, а відповідач ОСОБА_4 - з 1997 року. Щодо посилань позивачів на те, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1, то відповідно до довідки, ОСОБА_3 не проживає за цією адресою з 1995 року, а ОСОБА_4 ніколи не проживала взагалі. Також сума, яку позивачі пропонують сплатити за частки відповідачів є дуже незначною та отримавши яку відповідачі не зможуть придбати ніякого іншого житла для себе.

Третя особа Друга дніпропетровська держнотконтора, повідомлена про дату та час судового засідання, свого представника у судове засідання не направила, про причини його неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення позивачів, відповідача та їх представників, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 березня 2007 року спадкоємцями ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та спадкове майно якого складається з ? частини домоволодіння АДРЕСА_2, є ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, розміри часток яких складають по 1/3 частини спадкового майна (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2013 року спадкоємцями ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкове майно якого складається з 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_2, є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, розміри часток яких складають по 1/3 частини спадкового майна (а.с. 65, 68).

Розмір успадкованої частки в домоволодінні АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 становить 1/6 частку цього домоволодіння, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 14).

Розмір частки в домоволодінні АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 становив 13/36 частин цього домоволодіння (а.с. 18).

25 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 - з однієї сторони та ОСОБА_2 та ОСОБА_9 - з другої сторони було укладено договір довічного утримання відповідно до умов якого відчуджувач передає у власність, а набувачі отримують у власність на умовах цього договору 13/18 частин домоволодіння АДРЕСА_2 разом із земельною ділянкою на якій знаходиться домоволодіння (а.с. 15-16).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності розмір успадкованої частки в домоволодінні АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 становить 1/18 частки (а.с. 66-67) та ОСОБА_3 - 1/18 частки (а.с. 69-70).

Відповідно до технічного паспорту домоволодіння АДРЕСА_2 складається з житлового будинку А-1, житловою площею 46,5 кв. м., загальною площею 67,9 кв. м., літньої кухні - Б, гаражу - В, сараю - Г, сараю - Д, сараю - Е, убиральні - Е, душу - З, навісу - И, сараю - Л, навісу - М, споруд - 1-11, І, ІІ. Житловий будинок А-1, загальною площею 67,9 кв. м. та житловою площею 46,5 кв. м. складається з коридору 1 - 2,3 кв. м., кухні 2 - 15,2 кв. м., житлової кімнати 3 - 6,4 кв. м., житлової кімнати 4 - 15,2 кв. м., житлової кімнати 5 - 5,4 кв. м., житлової кімнати 6 - 5,6 кв. м., житлової кімнати 7 - 13,9 кв. м., туалету 8 - 3,9 кв. м. (а.с. 8-12).

Згідно з довідкою голови квартального комітету № 5 від 21 травня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2, з 1995 року проживає ОСОБА_3, а з 1997 року - ОСОБА_4 (а.с. 60).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ч. 1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Загальна величина часток ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з розрахунку того, що загальна площа будинку складає 67,9 кв. м., а їм належать по 1/18 частки домоволодіння, становить 7,6 кв. м. (67,9 кв. м. * 2/18 = 7,6 кв. м.).

Таким чином, твердження позивачів з приводу того, що частки відповідачів є незначними та є неможливим виділити їх внатурі уваги суду не підлягають, оскільки 2/18 частин будинку, якими вони володіють та складають площу 7,6 кв. м., відповідають житловим кімнатам 3, 5, 6 в будинку А-1 спірного домоволодіння та не можуть бути визнані такими, як незначні частки.

Крім того не може бути прийнято судом до уваги твердження щодо неподільності речі, оскільки будинок розташований у приватному секторі та виділ внатурі чи ізоляція однієї з кімнат є цілком можливим.

Також в судовому засіданні не було встановлено наявність між позивачами та відповідачами таких обставин, які б унеможливлювали сумісне користування ними спірним домоволодінням, крім того вони є родичами.

Відповідачі також не бажають, щоб їх право власності на вказані частки у спірному домоволодінні було припинено судом та не бажають отримати від позивачів грошову компенсацію вартості належних їм часток спірного домоволодіння, так як таке припинення права власності на їх частки у спірному домоволодінні завдасть істотної шкоди їх законним інтересам, оскільки ОСОБА_3 проживає за адресою спірного домоволодіння з 1995 року, а ОСОБА_4 - з 1997 року та іншого житла не мають.

Слід також зазначити, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є неповнолітньою та навчається у школі, працює лише її мати ОСОБА_3, а сума яку позивачами пропонується компенсувати за зазначені частки відповідачів є незначною.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Таким чином у судовому засіданні не було встановлено та надано позивачами доказів, будь-яких особливих обставин, за наявності яких унеможливлюється сумісне користування сторонами спірним домоволодінням та обставин дозволяючих припинити право на частку у спільному майні.

На підставі аналізу наведених обставин та вимог закону суд приходить до висновку про те, що позивачами не було надано суду будь-яких достовірних та допустимих доказів і законних підстав для припинення права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на належні їм частки власності в домоволодінні АДРЕСА_2 і визнання за ними права власності на ці частки.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 321, 365 ЦК України, ч. 1 ст. 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Друга Дніпропетровська держнтконтора про припинення права на частки у спільному майні, домоволодінні, розташованому за адресою м. Дніпропетровськ провулок Дзержинського, будинок 40, у зв»язку з тим, що частки є незначними і не можуть бути виділені в натурі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Н.В. Залімська