Рішення № 40338413, 26.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р.Справа № 922/2613/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Дуброва Н.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", смт. Новопокровка до Державного підприємства "Хлібна база № 85", м. Барвінкове про стягнення 835141,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Таранов О.В. (дов. № 119 від 12.02.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з "Хлібна база № 85" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 369, укладеним між сторонами 02.08.2012 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 835141,85 грн., складається 725161,17 грн. основного боргу, 20518,74 грн. пені, 50721,28 грн. штрафу, 38740,66 грн. - 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за поставлений та отриманий товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2613/14 та розгляд справи призначено на 09.07.2014 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2014 р. розгляд справи № 922/2613/14 було відкладено на 29.07.2014 р. о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2014 р. розгляд справи № 922/2613/14 було відкладено на 13.08.2014 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2014 р. розгляд справи № 922/2613/14 було відкладено на 26.08.2014 р. о 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 серпня 2012 року між Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (позивач) та Державним підприємством "Хлібна база № 85" (відповідач) було укладено договір № 369 на постачання товару, відповідно до п.1.1. якого, позивач (продавець) передає у власність, а відповідач (покупець) приймає і оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначаються у відповідності з умовами договору.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, поставив відповідачу за період з 03.08.2012 р. по 30.08.2013 р. товар - 1554,45 тон висівок пшеничних гранульованих на загальну суму 2051874,00 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними №12729 від 03.08.2012 р., № 13453 від 22.08.2012 р., № 13536 від 28.08.2012 р., № 13629 від 30.08.2012 р., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких залучені до матеріалів справи. Транспортування товару підтверджується залізничними накладними № 44418622 від 03.08.2012 р., № 44680361 від 22.08.2012 р., № 44770824 від 28.08.2012 р., № 44807154 від 30.08.2012 р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений за договором № 369 товар у розмірі 1326712,83 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 7.1 договору, оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 30 днів в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар за договором № 369 в розмірі 725161,17 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" за договором поставки № 369 від 02.08.2012 року товару у розмірі 725161,17 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 725161,17 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п. 6.1 спірного договору сторони визначили, що у випадку затримки платежу покупець зобов*язується оплатити пеню в розмірі 0,05% від суми платежу за кожен день затримки платежу, але не більше 1% від суми договору.

Позивач, відповідно до п. 6.1 спірного договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі 20518,74 грн. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України стягнути з відповідача за прострочення понад 30 днів виконання грошового зобов'язання штраф у розмірі 7% від суми боргу, що становить 50721,28 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну.

Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 по справі № 3-4гс10, від 20.12.2010 по справі № 3-41гс10, від 28.02.2011 по справі № 3-11гс11, від 04.02.2014 по справі № 903/610/13.

Відповідно до частини третьої статті 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між сторонами у справі, що розглядається, виник спір щодо неоплати відповідачем поставленого позивачем товару за Договором про постачання товару.

Таким чином, між сторонами у цієї справі виникло грошове зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Отже, враховуючи те, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 50721,28 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 7% від суми боргу (725161,17 грн.), тоді як передбачений ч. 2 ст. 231 ГК України штраф стягується за прострочення виконання негрошового зобов'язання та розраховується виходячи із вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, а не з суми боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача - 50721,28 грн. штрафу не підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 3 % річних за період у розмірі 38740,66 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 38740,66 грн., наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За результатами розгляду справи, керуючись статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Хлібна база № 85" (64703, Харківська область, Барвінковський р-н, м. Баркінкове, вул. Київська, 2; ідент. код 22675081) на користь Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Вєсіча, 1; ідент. код 00953042) 725161,17 грн. основного боргу, 20518,74 грн. пені, 38740,66 грн. - 3% річних та 15688,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 27.08.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков