Рішення № 40338278, 26.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/50/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 Справа № 908/2371/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелена-країна”, м. Київ,

до відповідача: Фермерського господарства “Байбара”, с. Володимирівка, Приазовський район, Запорізька область,

про стягнення 174921,74 грн.

представники сторін:

від позивача - не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Зелена-країна” з позовом до Фермерського господарства “Байбара” про стягнення суми основної заборгованості у розмірі – 71914,45 грн., індексації різниці валютних курсів – 33080,65 грн., 3% річних – 1400,85 грн., пені – 4888,21 грн., штрафу – 7191,45 грн., суми відсотків за користування кредитом – 56446,13 грн., всього – 174921,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.05.2013р. між ТОВ “Зелена-країна” та ФГ “Байбара” укладений договір купівлі-продажу №015/12-К. На виконання цього договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар згідно з видаткової накладної №2217 від 27.05.2013р. на суму 71158,45 грн. та згідно з видаткової накладної №3137 від 18.06.2013р. на суму 756,00 грн., проте відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 6, 11, 509, 524, 525, 526, 533, 549, 610, 612, 625-629, 655, 692-694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231, 232 Господарського Кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/50/14 та призначено розгляд справи на 29.07.2014р.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2014р. відкладено розгляд справи на 26.08.2014 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі.

В судове засідання 26.08.2014 р. сторони своїх представників не направили, тому фіксація судового процесу технічними засобами не проводилась.

Позивач у листі від 15.07.2014 р. № 15/074/3 повідомляв суд про неможливість забезпечити явку свого представника в судове засідання та просив розглянути справу без його участі.

Відповідач не надав відзиву на позов, не направив у судове засідання свого представника, не повідомив причин неявки, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.07.2014 р.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

В судовому засіданні 26.08.2014 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.05.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Зелена-країна” (продавець, позивач у справі) та Фермерським господарством “Байбара” (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 015/12-К, за яким продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту росли/насіннєвого матеріалу/мінеральних добрив, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій до нього).

У п. 3.1 договору визначено, що конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід’ємною частиною цього договору. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару, що визначені у додатках до договору та накладних на передачу товару (видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що визначені у накладних на передачу товару (видаткових). Ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті – долар США. Оплата товару (виконання зобов’язання) передбачена у гривні, згідно з розділом 4 цього договору.

Загальна сума договору складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього договору, що є його невід’ємною частиною (п. 3.2 договору).

В пунктах 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що на вартість товару згідно всіх підписаних сторонами даного договору накладних на передачу товару (видаткових), продавець надає покупцю товарний кредит, який повинен бути погашений покупцем у строки до 30.10.2013 р. Моментом фактичного відвантаження товару є дата, вказана у накладній на передачу товару (видатковій). Оплата, зроблена протягом зазначеного в п. 4.1 терміну, вважається своєчасною. При здійсненні покупцем своєчасної оплати отриманого ним товару відсотки за користування товарним кредитом не стягуються.

У той же час, на суму заборгованості за договором згідно з п. 4.3 договору нараховуються відсотки за користування товарним кредитом за ставкою 0,2% за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на поточний рахунок продавця.

При розрахунку відсотків за користування товарним кредитом кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році – 365 (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 5.1 договору право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, про що свідчить факт підписання накладної на передачу товару (видаткової).

Пунктом 13.1 договору встановлено, що договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Отже, умови договору в частині розрахунків є чинними на час розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними:

- від 27.05.2013 р. № 2217 на суму 71158,45 грн.;

- від 18.07.2013 р. № 3137 на суму 756,00 грн.

Всього на суму 71914,45 грн.

В порушення умов п. 4.1 договору відповідач не оплатив вартість отриманого товару у строк до 30.10.2013 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 71914,45 грн.

Правовідносини сторін врегульовані договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 71914,45 грн. основного боргу за поставлений товар є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За користування товарним кредитом позивач нарахував відсотки на підставі п. 4.3 договору за ставкою 0,2% за кожний день користування від суми боргу 71158,45 грн. за період з 28.05.2013 р. по 24.06.2014 р. (393 дні) в розмірі 55930,54 грн. та від суми боргу 756,00 грн. за період з 19.07.2013 р. по 24.06.2014 р. в розмірі 515,59 грн., всього – 56446,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

За умовами п. 4.3 договору на суму заборгованості за договором нараховуються відсотки за користування товарним кредитом за ставкою 0,2% за кожний день користування за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту.

Суд перевірив розрахунок процентів за користування товарним кредитом.

Вимоги про стягнення з відповідача 56446,13 грн. відсотків за користування товарним кредитом є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За умовами п. 4.6 договору оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти – (долар США) збільшиться в порівнянні до офіційного курсу гривні до іноземної валюти – (долар США), що діяв на момент фактичного відвантаження товару, продавець має право вимагати від покупця сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні за договором.

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де:

А1 – офіційний курс долара США на момент здійснення платежу/на момент висування вимоги про здійснення платежу/на дату подачі позовної заяви до суду;

А0 – офіційний курс долара США, що був встановлений на момент фактичного відвантаження товару;

СП – сума вартості товару (платежу у гривні) визначена у відповідних накладних на передачу товару (видаткових);

ПСП – проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) за договором.

У разі якщо, якщо міжбанківський курс долару США перевищує офіційний курс НБУ, продавець залишає за собою право вимагати сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні згідно з міжбанківським курсом. Міжбанківський курс підтверджується даними одного з банків за вибором продавця, в яких відкрито його рахунки та/або інформацією із сайту http://minfin.com.ua.

На підставі п. 4.6 договору позивач розрахував різницю між вартістю товару за міжбанківським курсом долара США станом на день відвантаження продукції та на день подачі позовної заяви. Так, на день відвантаження товару 27.05.2013 р. міжбанківський курс долара США становив 8,1580; на день відвантаження товару 18.07.2013 р. міжбанківський курс долара США становив 8,1535; на день подання позову 03.07.2014 р. міжбанківський курс долара США становив 11,9150. Звідси індексація різниці вартості товару складає:

1) 11,9150/8,1580 = 1,46 х 71158,45 грн. = 103891,34 грн. - 71158,45 грн. = 32732,89 грн.

2) 11,9150/8,1535 =1,46 х 756,00 грн. = 1103,76 грн. – 756,00 грн. = 347,76 грн.

Всього індексація різниці вартості товару становить 33080,65 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача 33080,65 грн. індексації різниці вартості товару є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач нарахував на суму боргу 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з 31.10.2013 р. по 24.06.2014 р. (237 днів) в сумі 1400,85 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 6.1, 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Отже, нарахування 3% річних сумісно із процентами за користування товарним кредитом не суперечить вимогам законодавства та умовам договору. Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1400,85 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати послуг позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 31.10.2013 р. по 01.05.2014 р. (183 дні) в сумі 4888,21 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку неналежного виконання покупцем зобов’язань згідно умов даного договору покупець зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Суд перевірив розрахунок пені позивача і встановив, що вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4888,21 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував на суму боргу штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару (71914,45 грн.), що склало 7191,45 грн.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку неналежного виконання покупцем зобов’язань згідно умов даного договору покупець зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7191,45 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом в повному обсязі.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства “Байбара” (вул. Леніна, 77, с. Володимирівка, Приазовський район, Запорізька область, 72424, ідентифікаційний код 31334915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелена-країна” (юридична адреса: пр. Лісовий, 39, м. Київ, 02166; адреса для листування: вул. Ямська, 28-А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 37508774, п/р 26004300002766 у АТ «Златобанк», м. Київ, МФО 380612) 71914,45 грн. (сімдесят одна тисяча дев’ятсот чотирнадцять грн. 45 коп.) основного боргу, 33080,65 грн. (тридцять три тисячі вісімдесят грн. 65 коп.) індексації різниці валютних курсів, 4888,21 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 21 коп.) – пені, 7191,45 грн. (сім тисяч сто дев’яносто одна грн. 45 коп.) – штрафу, 1400,85 грн. (одна тисяча чотириста грн. 85 коп.) – 3% річних, 56446,13 грн. (п’ятдесят шість тисяч чотириста сорок шість грн. 13 коп.) – відсотків за користування товарним кредитом та 3498,43 грн. (три тисячі чотириста дев’яносто вісім грн. 43 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 03.09.2014р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.