Ухвала суду № 40338197, 28.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7927/13-ц 28.08.2014 28.08.2014 28.08.2014

Провадження №22-ц/784/2254/14

Головуючий першої інстанції: Разумовська О.Г.

Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Данилової О.О.,

суддів Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

при секретарі Шпорарській О.Ю.,

за участю: позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа:Третя Миколаївська державна нотаріальна контора, про збільшення частки у праві спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про збільшення частки з 1/3 до 1/2 у праві спільної часткової власності на квартиру.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_9, з яким вона з 07 березня 2003 року перебувала у шлюбі. Після смерті ОСОБА_7, відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 26 травня 1997 року. Вона та відповідачі, які є дітьми померлого, в передбачений законом строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Як вказує позивачка, за період з 2003 по 2009 роки нею були зроблені поліпшення квартири, які неможливо відокремити, а тому вона має право на збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності на квартиру з 1/3 до 1/2.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2014 року в задоволені позову ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи судом і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 07 березня 2003 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, який на підставі свідоцтва про право власності від 26 травня 1997 року був власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8). Вказана квартира розташована на 5-му поверсі п'ятиповерхового будинку, має 27,5кв.м. житлової площі та 42,7 кв.м. загальної площі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. ОСОБА_2 та відповідачі, які є дітьми померлого, в передбачений законом строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину до теперішнього часу ними не отримані.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 10 січня 2013р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 11 березня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та визнання права власності на ? частину квартири, у задоволенні позову було відвлено.

Зазначеними рішеннями було встановлено, що в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у спірній квартирі був проведений косметичний ремонт, а саме, побілка стелі, стін, наклейка шпалер, заміна унітаза, встановлення лічильників на водопостачання, заміна каналізаційних труб та труб опалення, ремонт балкона та установка нових вікон (а.с.86-88).

З урахуванням встановленого та положень ч.1 ст. 62 СК України суди дійшли висновку, що позивачкою не доведено істотного збільшення вартості квартири внаслідок проведення вказаних ремонтних робіт порівняно з вартістю квартири на час до шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_9, а тому відмовлено у визнанні квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачкою права власності на ? її частину.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для збільшення частки позивачки у спірній квартирі.

Отже, перевіряючи обґрунтованість вимог ОСОБА_2 суд дав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання апеляційної скарги на ч.3 ст. 357 ЦК України, як на обґрунтування позовних вимог, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана правова норма стосується права співвласника на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Між тим зі змісту позовної заяви та пояснень позивачки і її представника у суді апеляційної інстанції вбачається, що поліпшення квартири були зроблені в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_9, тобто, в період, коли позивачка взагалі не була співвласником квартири.

Згідно ч.2 ст.303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України суд призначає експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

За такого висновок суду про недоцільність призначення у справі судової експертизи щодо питання, яке ОСОБА_2 просила поставити на вирішення експертизи, а саме - визначення вартості будівельно-відновлювальних робіт проведених у спірній квартирі у період з 2003-2009 роках - є вірним, оскільки це не має значення для вирішення даної справи, тому що не містить інформації щодо предмета доказування виходячи з підстав та предмету позову ОСОБА_2, тобто не є належним доказом у розумінні ст.58 ЦПК України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б висновки суду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді