Ухвала суду № 40336503, 26.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Київ К/800/470/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Рибченко А. О.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській областіна постанову та ухвалуПолтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 рокуу справі№ 816/5226/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі № 816/5226/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 09.08.2013 року № 0001392308, № 0001402308 та № 0001412308.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 11, 86, 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

В заперечення на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ПАТ «Тепловозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Хімтрейд», ПАТ «НДІ «Техностандарт» за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року складено акт № 194/16-01-22-8/13962568 від 17.07.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201, п. п. 138.1, 138.2, 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в розмірі 103,00 грн., що в свою чергу призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в травні 2012 року на суму 103,00 грн.; занижено податок на додану вартість в розмірі 314 999,34 грн.; занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за ІІ-ІV квартали 2012 року на 330 858,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013 року: № 0001392308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 496 286,00 грн., в тому числі 330 857,00 грн. за основним платежем та 165 429,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001402308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 472 499,01 грн., в тому числі 314 999,34 грн. за основним платежем та 157 499,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001412308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 103,00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки про порушення платником законодавства спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, враховуючи наступне.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивачем у квітні 2012 року віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 103,00 грн. та включено суму витрат в розмірі 515,00 грн. до складу витрат операційної діяльності в результаті господарської операції з придбання в квітні 2012 року у ТОВ «Хімтрейд» шпаклівки зі сталевим наповнювачем (Devcon) вартістю 618,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії рахунку-фактури № 673-х від 03.04.2012 року, видаткової накладної № 680 від 04.04.2012 року та податкової накладної № 30 від 03.04.2012 року.

Розрахунки між ТОВ «Хімтрейд» та позивачем за придбаний товар проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 1413 від 03.04.2012 та банківською випискою за 03.04.2012 року. Станом на 31.04.2012 року заборгованість перед ТОВ «Хімтрейд» у ПАТ«Тепловозоремонтний завод» відсутня.

Транспортування товару від постачальника ТОВ «Хімтрейд» до позивача здійснювалось власним автомобілем позивача, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля б/н від 02/06 квітня 2012 року та наказом про прийняття водія на роботу за сумісництвом. Транспортування товару власним автотранспортом не заперечується в акті перевірки.

Придбана позивачем у ТОВ «Хімтрейд» шпаклівка використана для ремонту тепловозу, який знаходиться на балансі ПАТ «НДІ «Техностандарт» згідно з договором № 70-22/27 від 08.05.2012 на модернізацію тягового рухомого складу, про що свідчать такі документи: накладна-вимога № 23 на відпуск ТМЦ в цех від 12.04.2012 року, договір № 70-22/27 на модернізацію тягового рухомого складу від 08.05.2012 року.

Посилання податкового органу на акт № 652/22.1-07/31235974 від 09.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хімтрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012 року по 30.07.2012року» обґрунтовано відхилені судами, адже це не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 103,00 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (квітень 2012 року), а витрати по придбанню ТМЦ у розмірі 515,00 грн. правомірно віднесено до складу витрат операційної діяльності.

Між ПАТ «Тепловозоремонтний завод» (покупець) та ПАТ «НДІ «Техностандарт» (постачальник) укладено договір № 70-06/33, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві матеріали відповідно до рахунків та накладних, в яких міститься повна інформація про товар (номенклатура, кількість, ціна, за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах, передбачених цим договором.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з поставки в липні, серпні, листопаді та грудні 2012 року придбаних у ПАТ «НДІ «Техностандарт» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 889 996,02 грн., в тому числі ПДВ 314 999,34 грн., підтверджується податковими та видатковими накладними.

Транспортування придбаних ТМЦ силами та за рахунок платника підтверджується товарно-транспортними накладними, розпорядженнями та наказами про прийом на роботу на посаду водіїв, подорожними листами, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Розрахунки між позивачем та ПАТ «НДІ «Техностандарт» за придбані товари здійснювалися згідно з угодою від 25.12.2012 року № 1 про зарахування зустрічних вимог.

Оприбуткування придбаних у ПАТ «НДІ «Техностандарт» товарів на підприємстві позивача підтверджено первинними документами.

Факт придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання у своїй господарській діяльності для ремонту тепловозів ПАТ «НДІ «Техностандарт» підтверджується договорами від 08.05.2012 року № 70-22/28, № 70-22/27 та № 70-22/26 на модернізацію тягового рухомого складу, бухгалтерською довідкою про використання матеріалів у виробництві № 70-15 від 17.09.2013 року, переліком залишків ТМЦ, що знаходяться на складі, фактичною калькуляцією, відомостями витрат матеріалів, податковими накладними щодо реалізації модернізації та відновлення тепловоза, накладними на відпуск продукції, актами приймання-передачі робіт капітального ремонту рухомого складу, договором поставки № 286/11-91 від 01.03.2011 року, договором № 405/100/00 від 11.06.2012 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, складених за наслідками господарських операцій з придбання у липні-серпні та листопаді-грудні 2012 року товарів у ПАТ «НДІ «Техностандарт», правомірно включено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 314 999,34 грн. до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а витрати по їх придбанню в сумі 1 574 996,68 грн. правомірно віднесено до складу витрат операційної діяльності.

На час вчинення спірних господарських операцій зазначені суб'єкти мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі № 816/5226/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. О. Рибченко